Мамо, допоможи! Що робити, якщо дитина чимось подавилася

  • 3367

Коли моїй Віці був рік і кілька місяців, вона подавилась хлібом. 

Якщо точніше – то шматком святої паски (святість якої, на жаль, не допомогла нам в цій ситуації), і не по-справжньому подавилась, а поперхнулась – чомусь не можу знайти українського аналога цього слова – тобто шматок хліба не заблокував їй дихальні шляхи.

Але тоді це було неважливо: ми були в гостях, навколо було повно народу, і все відбувалося приблизно так: Віка перший раз кашлянула – всі завмерли. Другий раз кашлянула (при цьому почервоніла) – всі гуртом зойкнули. Третій раз – і понеслось! Радили хапати її за ноги і трусити вниз головою, поривалися бити по спині, хтось кричав “дайте води!” – а хтось чомусь намагався неодмінно докликатися до дитини.

Одне слово, здійнялася паніка. На щастя, все закінчилося добре – Віка прокашлялась і забула, але підозрюю, бабуся ще не один Великдень вагатиметься, чи пригощати внучку паскою 😉

Що робила я, мама? Та нічого. Завмерла на місці каменем, поки в моїй мамській голові пробігалося табуном двадцять тисяч варіантів, що можна-треба-не треба-варто-не варто-робити і що казав Комаровський вреші-решт.

Ми, мами, переважно у ситуаціях, коли навколо паніка, зберігаємо спокій і холодний розум – бо мусимо. Ми все ж таки головні у цьому “Докторі Хаусі”, і наше рішення має бути єдино правильним. Все це так – але саме тоді я зрозуміла, що я не знаю саме того, що мені треба було робити. Це вже потім я десь прочитала, що коли людина подавилася, але кашляє – значить, все буде гаразд і нічого робити не треба. А тоді, за великоднім столом, я була цілком безпомічна і безпорадна, – і це не на жарт мене перелякало. Я почала дивитися якісь відео з надання першої допомоги, але в неті їх стільки і всі такі хаотичні (і часто заперечують одне одного), що я почала шукати, де б пройти таке от міні-навчання, щоб у разі чого (тьфу-тьфу) повести себе правильно і все зробити ок.

Врешті натрапила на тренінг “Домедична допомога дітям”. З майже двома десятками таких самих мам, як я, відвідала цей шикарнючий, потрібний захід, навіть сертифікат отримала))

Тренінг проводив  професійний лікар з медицини катастроф Львова, у нас були спеціальні навчальні манекени (на яких ми вчилися робити непрямий масаж серця і штучне дихання), а ще було дуже весело і по-домашньому якось.

  

 

Перше і найважливіше – що б не трапилося, слід викликати “швидку допомогу”, в інших випадках відвезти в лікарню потерпілого самим чи хоча б викликати лікаря для загального огляду!

Отож, про удушення та ДОМЕДИЧНУ допомогу – тобто про те, що треба робити ДО приїзду “швидкої”.

Удушення (удавлення, асфіксія) – це якщо якийсь предмет – їжа, наприклад – потрапляє у горло й заблоковує дихальний канал. Зазвичай предмет застрягає достатньо глибоко, так, що його неможливо просто дістати. Для того, щоби його виштовхати, використовуємо “принцип груші” – щоби з медичної груші виштовхати воду чи повітря, ми маємо її стиснути, так само й тут – нам треба грамотно стиснути грудину, щоб діафрагма “витиснула” за допомогою всіх інших органів і тиску повітря небезпечний предмет.

Перше і найважливіше в разі удушення – якщо є КАШЕЛЬ, значить, усе гаразд, дихальний прохід не закритий, людина сама собі дасть раду. І хаотично лупити по спині немає жодної потреби.

Якщо ж що людина не дихає, робимо таке:

  • Діставати руками з горлянки краще нічого не треба, щоби не заштовхати предмет ще глибше – хіба що коли це досить легко зробити.
  • Для дорослих (і дітей-підлітків) можна застосувати прийом Геймліха.

Прийом Геймліха:

Потрібно стати позаду людини, однією рукою (кулаком) натиснути на точку між пупком і нижнім з’єднанням ребер, верхню руку покласти зверху на стиснутий кулак, і зробити 5 ковзаючих рухів знизу вгору: сильно давимо кулаком на діафграму, важливо щоби знизу вгору!

  • Якщо потерпілий значно більший від вас – можна покласти його на спину, сісти йому на стегна і зробити такі ж виштовхувальні рухи (кулаком і долонею) по його діафрагмі. Самому собі можна зарадити, “впавши” діафрагмою на спинку стільця або поручні, ковзати знизу вгору.
  • Для маленьких дітей робимо ось що:
  1. Кладемо дитину животиком собі на внутрішню частину руки, голова на долоні. Долонею і великим пальцем фіксуємо її голову, руку фіксуємо ліктем об коліно (щоби вона була статичною).
  2. Робимо 5 ковзаючих ударів дитині в районі між лопатками (але не бити по самому хребту!) – знизу вгору; тоді перевертаємо дитину і так само долонею фіксуючи голову – ковзальні рухи як під час прийому Геймліха в дорослих – по діафрагмі знизу вгору. Ковзальні виштовхувальні – важливо натискати, а не просто ковзати! Всередину і вперед!

Важливо! Прийом “трусити за ноги вниз головою” застосовувати дуже небезпечно! Є дуже багато випадків серйозних травм – переломів шиї чи хребта. Хоча принцип, за яким при цьому прийомі предмети вилітають з горла той же що і “груша” – їжа вилітає аж ніяк не під дією тяжіння, а тому що внутрішні органи під час перевороту створюють тиск повітря і предмет виштовхується.

Після серйозного удушення – потрібно на 24 години лягти на обстеження в стаціонарі.

Ну а кому легше раз побачити, як сто разів почути – коротке відео про наші дії в разі удушення (прийом Геймліха та інше), яке я зняла на тренінгу.

P. S.: Якщо ж цікаво почитати про те, як діяти в разі зупинки серця, алергічної реакції або ж коли дитина обпечеться – більше корисної інформації тут.

Будьте здорові!