Тато на пологах: аргументи мами

  • 2398

Почну з головного – герой чи не герой? Якщо чоловіка вважати героєм за присутність на пологах власної дружини, то ким тоді вважати дружину? Яка власне виношує дитя дев’ять місяців, повністю міняє свій стиль життя, переживає перейми, потуги, епізіотомію і так далі?

Є анекдот про те, як чоловік чекав на жінку під дверами пологового будинку багато годин і дуже хвилювався. А коли вийшла медсестра повідомити, що в нього – донечка, сказав: “Слава Богу! Щоби хоч моя дитина так, як я, не мучилася!”


Так-от. Якщо чоловік настільки чутливий, що “аж не може” від хвилювання, поки його дружина народжує дитину, є одна порада. Ідіть на пологи, допоможіть своїй коханій пройти всі ці кола пекла. Це краще, ніж божеволіти в приймальні.

Якщо ж ви не такі чутливі – тим паче, ідіть на партнерські пологи. Так буде краще і для тата, і для мами, і для дитини також. Ясно, якщо тато дуже цього не хоче і від вигляду крові втрачає свідомість, то змушувати не варто. Але загалом мені здається, що це якийсь нераціональний страх, замішаний на міфах і стереотипах.


Розпочнемо із чоловіка: чому це корисно для нього

У житті сучасної людини (якщо він чи вона не медики та не нічні таксисти :)) є лише кілька рідкісних можливостей побачити на власні очі, як народжуються нові люди. Мова йде, звісно ж, про народження ваших власних дітей. Так, цей процес – важкий і кривавий, але ж і ми живемо не в Ла-ла-ленді. Ви справді хочете такий унікальний момент свого життя просидіти на дивані в приймальні?

А тепер поговоримо про чоловічі страхи перед партнерськими пологами:

  • “Не чоловіча це справа”. О камон, та ж є купа гінекологів-чоловіків, що це за штучний гендерний поділ? “Не чоловіча” справа – власне народжувати (і всім ясно, чому) – але ж бути присутнім на пологах і допомогти дружині у такий важкий час, це саме дуже “чоловіча справа”.
  • Багато чоловіків побоюється, що побачить щось таке жахливе, що більше не зможе кохатися з дружиною. Ну, тоді вашій дружині – як жінці надчутливого естета – взагалі несолодко доведеться. Життя разом – це не лише прогулянки за ручку, а й спільний туалет, душ, ліжко врешті-решт; а якщо хтось із вас захворіє – вам теж буде не під силу доглядати свою половинку? А якщо ваша жінка розповніє – а коли постаріє (тут вже навіть не якщо)?  Та й ніхто не казав, що дивитися в сам епіцентр подій –  обов’язково. І вас ніхто не триматиме прикутим наручниками до батареї – захочете, вийдете в будь-який момент.
  • Я там лише заважатиму“. Якщо бігати в істериці, скандалити з лікарями чи вимагати в жінки “правильніше дихати” (бо ви знаєте краще), то, напевно, так, заважатимете. А якщо просто будете поруч (мовчки!) і робитимете все, щоб полегшити стан дружини, то колосально допоможете. Навіть морально легше перебув ти невідомо де та невідомо в якому стані (а саме так почувається більшість жінок під час переймів) – і то ще й багато годин поспіль! – якщо є хтось рідний поруч, хтось, хто збігає по акушерку, витягне з гори пакетів потрібну річ, підкаже делікатно, як там вас учили правильно дихати, чи розітре поперек врешті-решт.

Чому це корисно для жінки

Взагалі важливо, щоби чоловіки знали, як нелегко жінкам даються пологи. Гадаю, чоловіки повинні особливо поважати жінок за це – бо хоча пологи переживають майже всі жінки, це не робить їх чимось простим і буденним. І він мусить усвідомлювати, що жінка, яка погодилася стати мамою його дітей та дала зробити зі своїм тілом (і психікою) такі важкі й болісні речі… Це  – Особлива Людина в його конкретному житті. Й із цим доведеться рахуватися до кінця того самого життя 🙂 

  • По-перше, він розділить з вами це складне випробування, і ви станете ближчими одне одному (це звичайна психологія, історично доведена всім відомою приказкою про пуд солі, який треба з’їсти разом; труднощі об’єднують людей).
  • По-друге, чоловік уже від самого початку усвідомлюватиме, що він не “допомагає з дитиною” (допомагають родичі, старші діти чи друзі) – а є татом, який має бути відповідальним за своїх дітей на всі 50% “акцій”: ) І що в нього є своя, хай відмінна і не тотожна мамській, але не менш важлива частка у цьому спільному “проекті”.
  • По-третє, багато чоловіків елементарно не в курсі, як важко даються жінкам пологи. А звідси “ростуть ноги” та у дуже поширеного в нас зневажливого ставлення до роботи мами. Сидить із дитиною? Та це так просто! Декрет? Та це ж взагалі відпустка. Діти? Та це такі смішні створіння, ну їх, по ходу, в пологовому видають : )  Бо одна річ, коли жінка з животом заходить в пологовий, а потім виходить собі з дитям на руках, і зовсім інша, коли він на власні очі бачить весь той хардкор. І йому язик не повернеться запитати: “Боліло?” Ну, як боліло, “боліло” – це коли тобі впала цегла на ногу. А на це все діло слова “біль” просто замало.

Чому це корисно для дитини

Я вже писала вище, що “тато-старший син”, який “дуже допомагає з дитиною” – це не найкращий розподіл сімейних ролей. І в більшості випадків ці “ролі” підсвідомо розподіляє сама жінка – це вона задає тон (і тональність) взаємостосункам у сім’ї. І виходить так, що під час пологів жінка втрачає змогу контролювати ситуацію – а отже, автоматично, хоч-не-хоч, вся відповідальна і свідома сторона подій лягає на плечі чоловіка.

Можливо, для багатьох чоловіків це стає великим потрясінням – бо він звик, що жінка вирішує 90% питань, а від нього потрібно лише принести зарплатню чи забити цвях раз на рік. А тут ти багато годин розумієш, що в принципі ситуацію можеш контролювати лише ти один, і ніхто тобі не допоможе приймати рішення. Можливо, саме на тлі такого психологічного стану і новонароджену дитину (“результат” цієї ситуації) – чоловіки починають сприймати інакше, ніж коли б вони у тій ситуації участі не брали. 

Я впевнена, що завдяки спільнопережитому стресу (навіть найлегші пологи – це стрес, хай навіть позитивний), тато стає відповідальнішим і серйозніше ставиться до своєї дитини. Між ними встановився зв’язок на все життя – такий, який не зможе бути розірваним ні розлуками, ні віком, ні різноманітними кризами.  Чоловік вже не просто знає, а чітко розуміє і відчуває– він батько цієї дитини і принаймні половину відповідальності – на ньому. Вона має бути свідомою і добровільною, і відповідальність – це не лише слово. Це – коли чоловік в курсі, які каші їсть дитина в півроку, з ким дружить у дитсадку і де можна купити їй шкарпетки. А потім – як вона живе, які в неї хобі та чому вона виходить заміж саме за цього хлопця))


Думаю, є дуже багато татів, які не побували на пологах. І які такі ж прекрасні татусі, як і ті, хто побував (а є й такі, на жаль, що побували, але це ні на що не вплинуло). Це не якийсь універсальний рецепт чи вирок. У всіх все по-різному. Але це справді крутий досвід. Не втрачайте можливості побачити диво 🙂