Мандрівка автомобілем: як зацікавити малечу

  • 640

Буквально вчора Назарівна успішно проїхала 3 години (а це 220 км) сама на задньому сидінні. Для когось це звична справа, та для нас важливе досягнення. Бо досі в довгих мандрівках біля нашої доньки постійно була мама або ж хтось із родичів, якщо ми їхали більшою компанією. Звісно, такий успіх – це її заслуга і наслідок постійних тренувань самостійних поїздок містом. Кожен навик потребує часу на його освоєння та вдосконалення.

З американських фільмів, гадаємо, багатьом знайомо, що наречена має мати три речі: щось нове, щось позичене і щось блакитне. Десь такий самий підхід ми радимо використовувати, збираючи іграшки для малечі в поїздку. Хочемо ще раз наголосити: кожна дитина індивідуальна, тож коли хтось може бавитись машинкою 20 хвилин, інший в той час уже пролистає книжку, згризе печиво, викине машинку і попроситься вилізти з крісла.  Магічної палички ми вам не дамо, але поділимось своїми спостереженнями і “лайфхаками”, як подорожувати на далекі відстані з дітьми без зайвих нервів і стресу для усіх членів родини.

Підібрати час виїзду, щоби він припадав на сон

Поки Назарівна була менша, то їздити було легше – снів було багато і тривалість їхня довша. Можна було спокійно їхати 2 години, тоді зупинка на перекус, а тоді знову їхати. Коли ж дитина стає старшою і починає сидіти або вже й ходити, їй все складніше всидіти на одному місці, а батькам дедалі більше часу треба придумувати щось, щоби її там втримати. З власного досвіду скажемо: найскладнішими є етапи, коли дитина саме зробила великий прорив у розвитку – наприклад, почала сидіти.

Наступні кілька тижнів малюки намагаються вдосконалювати набуті навики, пізнавати світ, який завдяки новому вмінню саме розширився і став ближчим та доступнішим, і сидіти прищепленим пасками безпеки, в плани дитини, зрозуміло, не входить. Що робити в ці періоди – для нас так і залишилося загадкою 😉 Ми просто намагалися уникати далеких подорожей, але робили регулярні короткі, щоб Назарівна не відвикала від автокрісла і розуміла, що нові таланти – це дуже круто, але правила безпеки ніхто не скасовував.

Якщо говорити про малюків до 8 місяців, то наші поради щодо переїздів і використаннях іграшок ви можете прочитати тут. Для тих, у кого діти вже впевнено сидять, або вже починають ходити, по-перше, радимо збільшити кількість зупинок. Це можуть бути заправки, місця для зупинки на трасі, головне – дати змогу дитині розім’ятись, роздивитись нові місця, перекусити чи поміняти їй підгузник.

Зі старшими малюками теж краще працює наслідування і приклад. Йому можна розповідати, що тато і мама пристебнуті пасками безпеки (ми віримо, що так і є), і малюк теж повинен бути.

Щось нове

Але повернімось до нашого списку. Все нове здатне привернути до себе увагу і на довший час зацікавити малюка. Тому нова книжка чи іграшка дозволить на 10-15 хвилин, як у кого, зацікавити дитину. Ми не спонукаємо купувати постійно нові іграшки для дитини, але якщо ви планували придбати для малюка щось корисне для його віку чи щось, що він любить – гризак, інтерактивну іграшку чи книжку, – віддайте йому це вже в дорозі, а не вдома. У нас теж працює практика використовувати «старі-нові» речі – іграшки, якими Назарівна давно не бавиться, ми ховаємо у шухляду, а потім за якийсь час їх витягуємо. Діти відкривають їх завжди по-новому. Плюс ми маємо окремо складений набір іграшок, який є у машині, і вдома вона ним не бавиться. Тож коли вона нудиться і хоче якусь іграшку, окрім спакованих з дому, у дорогу маємо про запас ще дитячий іграшковий телефон, дзеркальце-рибку та кермо. Це все завжди їздить в машині.

Також  перед мандрівкою можна зробити іграшки для малюка своїми руками. Насипте крупу чи горох у півлітрову пляшку з-під води і отримаєте маракаси; підберіть кришки від банок різних кольорів і розмірів так, щоб вони поміщались одна в одну, буде своєрідна пірамідка 😉 Головне – не припиняйте фантазувати і робіть все яскравим. Малюкам байдуже на виробника і екологічні стандарти. Пригадайте самі, як у дитинстві із задоволенням гралися ґудзиками чи нитками, або як гралися крупами на кухні. Ще декілька ідей, що взяти з собою і як зробити іграшки власноруч читайте тут.

Щось позичене

Ми вже згадували про те, що речі, з яких доня вже виросла, ми віддаємо нашим друзям. Цю ж практику можна застосувати і з іграшками. Обмін іграшками може бути гарною традицією серед друзів з дітками різного віку. Вам не доведеться витрачати гроші на ще одну машинку, ляльку чи книжку. Якщо ваша дитина вже не бавиться іграшкою, а малеча подруги саме цікавиться нею, то дайте їм її на якийсь час, а попросіть щось інше дати натомість. Діти на майданчику здебільшого легко діляться своїми іграшками, тож чому не можна обмінятись на якийсь час 😉 Ви побачите, що за 2-3 дні, ну нехай тиждень, дитина вже втратить інтерес до неї – і ви зможете спокійно віддати гру. Окрім цього, обмін – це гарний приклад для дітей, що можна щось попросити та запропонувати щось натомість.

Щось блакитне

Тут поговоримо про вашу уяву. Радимо розказувати дитині, що бачимо довкола, побавитись у гру “Хто перший знайде?” –  білу машину, червоний будинок, або ж, для молодших – просто у хованки. У нас, до прикладу, є чудові окуляри, насправді звичайні сонцезахисні, але вони мають свій секрет ;). Одягаючи їх, Назарівна стає невидимою – і ми довго її шукаємо. За таким заняттям може минути і 10-15 хвилин дороги.

І на останок ми приберегли те, що більшість із вас тримають наче козир в рукаві. Це фото і відео з телефону. Більшість, мабуть, мають завантажені улюблені мультики чи ігри дитини. Назарівна наразі радіє зі своїх фото і відео, які накопичились за рік її життя на маминому телефоні. Переважно цей козир вступає в дію на останніх кілометрах перед пунктом призначення, коли вже всі ігри, книги і навіть пісеньки (так, ми співаємо разом, тільки нікому не кажіть 😉 ) вже не діють.

Вчорашньому досягненню Назарівни передувало багато затрачених зусиль – майже два місяці ми потроху привчали їздити її позаду самостійно, поступово збільшуючи час, відстань і кількість уваги. Виходило не завжди, бували невдачі та плачі, але без труднощів результату, мабуть, не буває. Тому не зупиняйтеся і пробуйте, але не вимагайте від дитини чогось вже й одразу. Говоріть з нею, пояснюйте, перетворюйте пізнання світу навколо на цікаву гру, і у вас із часом все вийде.

Ну, а якщо ні – то хоча би весело проведете час 😉

Гарних і, головне, легких вам мандрівок!