Ужгород та сакури – їхати обов’язково!

  • 443

Кажуть, що вчасно озвучені мрії часто збуваються. Про красу Ужгорода навесні я чула не один раз, але ніяк не вдавалося запланувати поїздку. Нам зараз рідко вдається кудись вибратись на вихідні, бо 6-денний робочий тиждень Смурфового тата вносить свої корективи. Але на початку тижня чоловік сказав, що втікає в Карпати на два дні, а я лиш сумувала, бо Смурфа із собою не візьмеш та й бабусі ще не залишиш. На диво та моє щастя, рівно за дві години зателефонували батьки і запропонували великою компанією поїхати в Ужгород на один день. Я відразу сказала «так» – і всі деталі підготовки вирішувала протягом тижня.

Підготовка та дорога

Одразу зазначу, що Смурф так далеко не їздив жодного разу. Максимум 1,5 години в  Підгорецький замок, решта подорожей – дуже коротко довкола Львова. Тут був великий ризик, бо передбачити поведінку дворічки в 4 годинах дороги було неможливо. Та я вирішила наважитись і набрати із собою більшого різноманіття забав у дорогу. Отож, що з нами їхало і чим можна зайняти дитину в такому віці:

1) їжа та пиття. У будь-якому випадку вони потрібні, ще й часу трохи займуть. У машину зручно брати щось шматками, щоб не розліталось по салону та легко їлось. Ми мали сирники, корисні фруктові батончики, банан і воду в дитячому термосі. А канапка з маслом і сиром зайняла Смурфа аж на 15 хвилин.

2) “лего дупло”. Конструктори Смурф полюбив аж зараз, тому складати щось в дорозі і бавитись тими тваринками йому дуже сподобалось. Особливо, коли хтось робив щось зовсім нове і видавав при цьому кумедні звуки.

3) книги. Навіть не знадобились, хоча вони в нас у фаворитах.

4) улюблені машинки чи інші іграшки. У нас непогана колекція транспорту, і я зранку дала сину самому вибрати, що ми беремо в дорогу. Корисна підказка: можна купити щось нове з улюблених видів іграшок – і тоді дитина буде зайнята довше.

5) інші діти та дорослі 😉 З нами їхала дівчинка Наталочка 9-ти років, вона була справжньою знахідкою для мене. Бавила Смурфа, возила його у візку, іноді навіть вела за руку. В них вийшов чудовий тандем, який тішив всіх дорослих і приносив полегшення мені.

6) сон. Взагалі чудово підлаштовуватися поїздки під сон дитини. Прокинулись ми о 6-й ранку (зазвичай це 7-8 година) і вколисати Смурфа в машині було ідеальним варіантом. Так він міг все побачити, поспати ще дорогою назад і не так нудитись в автокріслі. Тож я йому десь так і пояснила та вговорювала поспати. Вдалось за хвилин 40 – і він гарно подрімав десь годину. Ми саме встигли проїхати перевал і всі різкі перепади висот. До міста вже їхали під балачки, іграшки та заглядання у вікно.

7) мультфільми. Я завбачливо завантажила на телефон вибрану добірку на декілька годин, щоби можна було вибрати щось під настрій. Вони знадобились вже в дорозі назад, коли за вікном стемніло, сидіти за весь день надоїло, а спати було рано. Дивились всі 🙂

Загалом не такий страшний звір, як його малюють, але це тільки в нашому випадку. Діти дуже по-різному реагують на дорогу та автокрісло і треба добре думати, що робити в екстрених ситуаціях.

 Про Ужгород та цікаві місцини

Смачної кухні чи особливого атмосферного закладу ми вам не порадимо, бо обідали своїми продуктами на свіжому повітрі. Голодні точно не залишитесь, бо кафе в Ужгороді, як і в нашому рідному місті, на кожному кроці. Можна навіть знайти “Челентано” чи Львівську майстерню шоколаду. Але ж ви не заради них їхали майже за 300 кілометрів, правда?) Колеги з “Мандри малюка” колись писали, що практично немає закладів з дитячими зонами, і це досить дивно, бо місцеві теж люблять прогулятись вздовж річки у вихідний день та з’їсти щось смачне. З дворічною дитиною все місцями простіше, тому ми спокійно пили каву, а Смурф жував бабусині сирники.

Місто – надзвичайно мальовниче та затишне. Що мене особливо вразило – це відсутність найменшого папірчика чи недопалка на тротуарі. Кожен, як-то кажуть, говорить про своє наболіле, але постійне свинство на вулицях Львова вже добряче дістало. У центрі міста немає жодних високих будинків, а рідкісні новобуди гармонійно вписані в оточення. І квіти, всюди квіти: клумби з тюльпанами всіх барв, магнолії цікавих сортів та розкіш сакур. Я вперше бачила лимонно-жовту магнолію з квітами завбільшки з дитячу голову. Сакури можна надибати всіх відтінків рожевого кольору – від блідого, майже білого, до насичено-вишневуватого. Не орієнтуйтесь тільки на центральні вулиці, на в’їзді у приватних садибах теж багато краси, тільки фотографуватись не дозволяють. Ми потрапили у період, коли частина дерев щойно починала розквітати. Це в будь-якому випадку дуже гарно, але якщо хочете повної краси, то вирушайте у найближчі вихідні (21-22 травня 2018 р.). Правда, ви також знайдете багато колег-туристів, які обступатимуть навколо кожне дерево)) Всі ж хочуть гарних фото та нових аватарок.

Ми досхочу прогулялись вуличками, випили кави і вирішили відвідати замок. Смурф все поривався до річки, але нам вдавалось його стримати. Будьте обережні, бо береги круті й одразу починається досить глибока вода. Діти ж надзвичайно швидкі та верткі, пильнувати треба в два ока. Від вулиць з сакурами до замку йти хвилин 15, і в Смурфа було три види транспорту: власні ноги, позичена тростинка та в діда «на барана». Ми успішно комбінували всі способи, щоправда, рідко що працювало довше від десяти хвилин. Візок або слінг беріть з собою обов’язково, бо навіть найбільш бігаючі діти раптово втомлюються та хочуть на ручки і подрімати.

Приємні бонуси прогулянок

Насправді, крім ніжної краси сакур, у місті є багато цікавого до огляду. Можна просто погуляти колоритними вуличками та знайти не менш оригінальний заклад зі смачною кухнею. Відвідати храми та музеї або посидіти на березі ріки. Пройтися мітками цікавих об’єктів  і знайти фігурку Джона Ленона. Піти до замку та біля нього побачити скансен та ботанічний сад. Останні два заслуговують особливої уваги. Якщо про замок, річку та квіти чули практично всі, то про мальовниче місце на зразок нашого Шевченківського Гаю згадок значно менше. А даремно. У нас хатки розкидані досить хаотично та далеко, а в Ужгороді вони розташовані компактно і нагадують маленьке село. Щось схоже бачила лише у Переяслав-Хмельницькому. Там є все: петлясті вулички, струмок з водяним млином, старовинна церква, цікавий реквізит всередині будиночків та навіть виступи колективів. Ніби все, як у Львові, але набагато доглянутіше та охайніше. Там дуже приємно просто прогулятись чи навіть перекусити на лавочці в тіні. Дітям ж взагалі свято та цікавий кожен закуток.

Якщо ви хочете побачити все-все, то щиро раджу їхати хоч на два дні та попередньо собі скласти маршрут містом. Скачайте гугл-карти, позначте точки і тоді спокійно рухайтесь. В місті не загубитесь, на додачу всюди є дороговкази, маленькі мапи з підказками або qr-коди з інформацією просто під ногами.

Нюанси та поради

Деякі важливі моменти прописані в тексті, але про дещо хочу наголосити особливо.

Дорога від Львова не є особливо складною, особливо з досвідченим водієм та раннім виїздом. Біля м. Сколе ремонтується кілька ділянок дороги, тому може бути досить довга черга для проїзду в один бік.

Якщо їдете на один день, то краще це робити в суботу. В неділю з Карпат повертається багато люду, ми так втрапили в довше повернення додому.

Щоб залишитись ночувати, бронюйте номери вже! Як ви зрозуміли з опису, туристів на вихідних планується чимало і вони теж захочуть десь спати і не за космічні гроші. Можна приглянути комфортну місцину недалеко від міста. Ми собі, наприклад, вподобали мотель Шале, в якому якісне обслуговування та фантастичний вибір вин 🙂

Намагайтесь планувати повернення десь за дві години до нічного сну дитини. Довгий день та дорога гарно заколисують і ви ніколи не вгадаєте, наскільки швидко те легко їхатимете вночі. В нас остання година була під танці з бубном, бо Смурф хотів спати, а перекласти його потім з автокрісла в ліжко було б неможливо. Фіаско у вигляді істерики та прокидання мене не надихало. Тому я активно його відволікала і вже сама була добряче втомлена від такої концентрації уваги.

Візьміть з собою більше харчів, ніж треба. Апетит в подорожах переважно більший, а витрачати час на бігання магазинами не дуже хочеться.

Сюди ж змінний одяг. Якщо ви їдете машиною, то тут проблем немає взагалі. Краще взяти із собою зайву курточку та штани, ніж потім думати, в що вдягнути дитину.

Ніби все. Можете ще питати та уточнювати щось цікаве для себе, а я буду згадувати та відповідати. Нам щиро сподобалась поїздка і ми вже плануємо наступну. А чого вдома сидіти?)