Слінг чи візок? Обидва!

  • 275

У нас постійно протиставляють слінг та візок. Ніби можна вибрати лише щось одне, а інше потрібно категорично уникати. Особливе таке думають про слінгомам 🙂 Дійсно, я знаю сім’ї, де спочатку слінг, потім ерго, потім короткий шарф на підхват, а там уже ніжками чи велосипедом. Та ще більше знаю випадків, коли після року з’являється легка тростина, яка прекрасно поєднується зі слінгом, залежно куди й коли потрібно. Так навіщо протиставляти? Як на мене, це чудовий тандем помічників для мами на всі випадки життя.

Хтось дитя носить з народження, хтось із 3-4 місяців, дехто чекає до моменту сидіння та ергорюкзака, а хтось носить маля просто на руках. Традиційно кожен обирає те, що йому зручно. Важливо, щоби малеча таки була якомога ближче до мами, коли це потрібно обом.

Часом мамі буває лячно не те, що примотати дитину до себе, а просто взяти її на руки чи переодягнути, бо немовлята такі маленькі й іноді страшно їх навіть рухати. Знаю, сама таке проходила 🙂 Мені в перші тижні було точно легше покласти немовля у візок та піти гуляти, але Смурф картинно-показово спав по 1,5-2 години без будь-яких проблем, їв та знову спав. Наш фестиваль розпочався через місяць, коли його почав турбувати животик та декілька разів коліки (ага, коли мама психувала і не знала, чим зарадити). Ось тоді мій хлопчик оселився на руках і спокійно спав лише там. Я зранку встигала поснідати, а потім чекала до обіду, щоби щось попити і поїсти, бо всі більш різкі рухи будили сина та він починав гірко плакати. Тут мені було б чудово зі слінгом, бо Смурф біля мами, молочка, йому тепло та животик мучить менше. Це, як пеленкою гріти, тільки значно легше та простіше. Та нам довго не вдавалося под

Знайомо, правда? А “зручно” як

ружитися з намотками, бо я хронічно невдало вибирала моменти, а покликати консультанта післявагітний мозок не дозволив не додумалася. Зі слінгом ми домовилися місяці в три, коли відбулася адаптація, все налагодилося – і мені остаточно набридло намотувати кола дім-базар-парк. Ми навіть у магазини переважно зайти не могли, бо або вузькі двері, або щось біля них стояло, або просто місця нема, тому робили касу рівно двом магазинам. А ще згадаймо наші «мегазручні» розбиті тротуари без з’їздів та громадський транспорт. Біля вашого дому багато низькопідлогових маршруток та трамваїв? Щиро заздрю сихівському сполученню.

Десь у півроку Смурфа в мене намалювався чіткий список, коли мені простіше гуляти з візком, а коли зі слінгом. Наші аргументи виглядають ось так:

Візок
Просто погуляти біля дому
Поспати на вулиці, коли мамі хочеться зручно почитати книжку
Сходити по продукти
Йде гуляти татко або дідусь
Сильна спека
Хочеться відпочити від постійного контакту

Слінг
Мам, я хочу на ручки
Мені треба щось зробити в хаті, а пункт 1 майже цілодобовий
Кудись поїхати!
Піти в гості до когось, хто живе вище від 1-го поверху

Другий список є коротшим, але якщо згадати, що Смурф до півроку хотів бути винятково на ручках і всі мамині справи його не цікавили, то це шалена перевага. Я не прихильник теорії «привчити до рук». І переконана, що для дитини це нормально та природно, але про це якось іншим разом.

Навіть якщо ми гуляли візком, слінг я брала завжди, бо скільки разів несла свого хлопчика на руках та штовхала 14-кілограмову машину, порахувати важко. То була стандартна картина: подруга з донечкою у візочку і я з малим на руках та нехорошими словами в адресу нашого транспорту. Ще краще було, коли ми йшли з ринку і треба було штовхати навантажений візок під круту гірку. Ляпота…

Писала вище, що в один момент мені стало просто нудно… Чому мама має сидіти в межах дитячого майданчика та

Теж хороший варіант, було й таке

ближніх вулиць? Так, життя змінилося, але якщо бути в чотирьох стінах, то можна швидко розлютитися на всіх та на дитину за такі обмеження. Вони переважно суто в нашій голові, в тому, що ми самі собі дозволяємо.
Ми прослінгували всю зиму, а теплий комбінезон витягли лише декілька разів. На весну купили легший візок, щоби я могла його занести на третій поверх та почали ним їздити щоденно. Смурфу сподобалося та стало цікаво розглядати все перед собою, а мені простіше з довгими прогулянками. Транспорт на колесах чудовий в поїздках чи навіть походах до ближньої природи (хоча тут уже на любителя). Ми любимо наш ерго, бо поїхати до бабусь чи з кимось на каву ми можемо тільки так, йти в громадський транспорт з візком бажання не маю взагалі.
Зараз моєму хлопчику поза 1,5 року, він впевнений тодлер та любить гуляти ногами та лазити всіма кущама. Візок з ергорюкзаком часто відпочивають по своїх кутках, а ми вчимося домовлятися та ходити за руку в потрібному одне одному напрямку. Це теж веселий етап, але хто ж казав, що буде легше) Зате весело))
Мені кожного разу щиро дивно, коли починаються суперечки на тему слінга та візка. Шарф постійно радять не тому, що лише так правильно, а тому що це набагато зручніше. Діти не ростуть за книжками та не лежать чемно, поки мама зробить необхідний мінімум – зварить хоч щось їсти та трохи поприбирає вдома. Спеціально зараз наголошую на практичному боці слінгоносіння, бо це часта причина вибору мам. Є ще інша дуже важлива – психологічна – дитині потрібно в перші місяці перебувати в дуже тісному контакті з мамою, щоби легше та спокійніше адаптуватися до нового життя за межами зручного та знайомого животика.

Кожний вибирає своє, але мамі має бути зручно та добре з дитиною всюди. І для цього є різні шляхи. Давайте жити дружно та поважати вибір один одного;)