Що робити, коли дитина б’ється?

  • 1798

Якою б спокійною не була дитина, ми рано чи пізно зустрінемося з її проявами агресивної поведінки. Мама може сильно лякатися та переживати, але варто пам’ятати, що це теж нормальна частина зростання. Нам потрібно навчитися розуміти природу таких дій та вміти допомагати дитині. Тут буде збірний текст, який стосується дітей різного віку, та з ним буде зручно бачити розвиток різних проявів та розуміти причини, які їх викликають.

Особливості нервової системи

Надмірна збудливість, активність, імпульсивність – це все вроджені особливості, які є у дуже багатьох людей. Більшість агресивних реакцій є ознакою того, що дитина не справляється зі власними імпульсами і їй потрібно допомогти. Перш за все, важливим є спокій мами та її стабільність, оскільки дитина в маленькому віці є дзеркалом та залежить від її емоцій. Якщо говорити про спосіб життя, то тут теж потрібно враховувати особливості дитини. Що тут допоможе? Вивільняти енергію дитини, багато гуляти, бігати чи займатися певними видами спорту. В той же час варто чергувати активну та спокійну діяльність, щоб не виникало надмірного перезбудження. Також корисно спокійні моменти планувати перед сном, щоб забути про декількагодинні вкладання.

Звільнення негативних емоцій
Вибіситися і викинути зайву енергію

Дитині треба вчитися розуміти свої емоції та виражати їх. Це вміння нізвідки не береться і діти важко справляються зі своїми емоціями. Їм потрібно пояснювати, що вони відчувають та показувати, як справлятися з емоціями. Коли в дитини істерика, кричати на неї немає сенсу. Так, мамині нерви не сталеві, тому іноді хочеться вибухнути чи навіть дати по дупі. Але хто тут дорослий та розумний? Обняти, поцілувати та заспокоїти, а потім пояснювати, що дитина переживає та як це називається. Я не знаю, скільки часу має пройти в кожному конкретному випадку, але допомогти може тільки мама.

Фізична активність корисна для всіх дітей і тут вона теж дуже помічна. Вони вибігують та «викидають» не тільки зайву енергію, а й надмірні емоції чи напруження. Негативні емоції накопичуються впродовж дня і їх потрібно кудись дівати. Для дітей найкращим способом є вибіситися. Можна пошукати способи, зручні для батьків – побігати, поскакати, битися подушками, багато  гуляти на свіжому повітрі – варіантів безліч. Такі різні способи є дуже корисними і про них варто пам’ятати навіть в зимовий період, коли гуляти ліньки.

Альтернативні варіанти

Що дітей потрібно вчити розуміти та виражати свої емоції, я вже писала. Але це тільки маленька частина батьківської роботи, ще потрібно пояснювати що і коли варто робити, а що ні. Це все дуже складно для людини, якій заледве рік, два чи три, але терпіння дорослих та час дають результат. Малеча часто виплескує емоції на батьків, але тут варто одразу ставити строгі межі – шкода іншим є забороненою в будь-якому випадку. Маленьким дітям можна пропонувати бити диван, стукати іграшками чи іншими безпечними предметами. Зі старшими вже цікаво вести конструктивні діалоги і знову ж таки терпляче розпитувати та пояснювати. «Для чого ти вдарив хлопчика?» – «Він забрав мою машинку!» – «А ти не хотів?» – «НІ!! Вона моя» – «То наступного разу так і скажи, відійди, запропонуй обмінятися».

Так, чудово розумію, як це просто виглядає в теорії та наскільки важко пояснити схожі речі маленькій дитині. Тут ми знову повертаємося до батьків, адже на них все тримається. Дитина всю інформацію про способи поведінки «зчитує» з найближчих дорослих. Якщо нас починають хвилювати певні її надмірні дії чи дуже виражені риси характеру, варто задуматися, чи не бере дитина приклад зі старших? Доросла людина сприймає світ дуже різноманітно: тут і зміна поведінки в різних умовах, відтінки розмов, зчитування емоцій, різне ставлення до оточуючих. В дітей все набагато простіше, якщо вони побачили певний спосіб поведінки, то будуть його застосовувати всюди, навіть якщо він геть недоречний. Тому батькам важливо пам’ятати про турботу один про одного. Відкрито виражати свої емоції, піклуватися про другу половинку, надавати їй допомогу та підтримку, співчувати та співпереживати. Якщо дитина бачить такий вільний вияв переживань у спокійній формі, то їй буде безпечно відкривати свої емоції та вчитися ними керувати.

 Школа: мужність та сила

Говорити про дитячу агресію та оминути цей чудовий період було б безсовісно. Хоч це і суттєво старший вік, але хоч одного абзацу обговорення він вартує.

Наприклад, айкідо

Згадайте хлопчаків у школі. Чого вони хочуть у своїй компанії? Довести, що вони сильні, мужні чоловіки. До цього віку в свідомості вже міцно закріпляється образ, що «справжній» чоловік – з біцепсами, кулаками та лихо розкидає в сторони всіх, хто став на його дорозі. Скажемо «дякую» кінематографу та його стандартним образам. Хоча чому тільки кіно? В сучасних мультфільмах теж можна знайти багато «вдалих» прикладів. Тому й не дивно, що хлопці черпають саме такі ідеї та легко втілюють їх у своєму житті. На мою думку, тут важливою є участь тата, щоб саме він роз’яснював та вчив. Хто ж все-таки вдома приклад чоловіка? Власне, що приклад, тому батько починає себе і показує, що конфлікти вирішуються різними способами, а справжній чоловік використовує кулаки лише у вкрай рідкісних випадках. Взагалі корисно працювати над уявленнями хлопців про оцей збірний образ «мужнього та сильного». Тут допоміжною стане художня література, відібрані фільми (якісного все-таки багато) і обов’язкове проговорення змісту.

Корисними школярам будуть і різні спортивні секції, особливо ті, де вчать контролювати себе та власні емоції. Якщо маєте дуже активного школяра – знайдіть йому цікаве заняття, де він зможе втілювати свою надмірну енергію.

Декілька слів про батьків

Як ви вже зрозуміли, все починається з нас. Абсолютно ВСЕ. Кожне наше слово, дія, звичка чи навіть намір впливають на розвиток дитини. Мова не лише про вплив на неї, а загалом про взаємодію чоловіками/дружинами, дідусями/бабусями, сусідами чи про зустрічними людьми. Кожною життєвою ситуацією ми навчаємо дитину, показуємо їй приклад спілкування та ставлення. Вже в значно старшому віці вони отримуватимуть ці знання від сторонніх людей, а поки що єдиним акредитованим вчителем є ми. Тому завжди варто пам’ятати, що і як ми робимо при дітях, бо вони одразу все починають повторювати.