Подорожі з дитиною: автомобілем у Краків

  • 1254

Мені, як і кожній мамі в декреті, дуже бракує змін. А ще того класного, очищеного, заспокоєного стану, який привозиш із мандрів: коли знайомишся з новими містами, країнами, людьми; твій світ більшає, кругозір ширшає, “тутешні” проблеми відразу здаються не такими значимими, і дихати якось легше… Ех, як я люблю подорожувати!  

Я думала, така нагода випаде раніше, але в нас були трабли з документами, у тата – не дуже густо з вільним часом, та й Віка була якась надто мала, тож “справжня подорож закордон” вийшла у нас лише зараз. Вирішили їхати на кілька днів у якесь велике європейське місто, ну й для першого разу зупинились на Кракові. По-перше, тому, що воно найближче (близько 300 кілометрів від Львова), по-друге, ми його добре знаємо і, по-третє, місто на Віслі ідеальне для прогулянок, затишне, зелене і красиве. Що треба!

                                        

Згадуючи нашу червневу подорож у Польщу поїздом Інтерсіті (коли Віка всі 2 години несамовито товклась), а також, зважаючи на той факт, що цілісінький липень у Віки росли зуби (вісім нараз!), а мама взагалі лежала в лікарні із запаленням, чесно кажучи, було трохи лячно. До того ж дикі черги на кордоні, спека +36 (це ж треба було!), Вікині зуби, мамине запалення вуха, кількагодинна дорога і купа інших форс-мажорів, які неодмінно виникають, коли плануєш БУДЬ-ЩО з дитиною… Хух.

Але робити те, чого боїшся, корисно, тож вирішено було їхати і не паритись, буде, як буде. І – Господи! – було просто чудово! Пишу цей пост на другий день після повернення, тож кладу руку на серце: найнеприємнішим моментом всієї поїздки була загублена заколка 😉

А я зрозуміла одну річ: коли подорожуєш з дитиною, не варто уявляти собі ідеальної поїздки і складати плани-максимуми. Вийде – як вийде, і якщо вийде взагалі, то вже супер! Так буде легше і вам, і дитині – бо якщо дуже заморочуватись, то, найімовірніше, у вас взагалі зникне бажання їхати далі, ніж у центр на морозиво 😉

А тепер – як я люблю, всі важливі моменти за пунктами:

Документи

Перетинаючи кордон з обома батьками (описую цей випадок, бо інших ще не тестила) – треба мати:

  • паспорти всіх трьох
  • свідоцтво про народження дитини (копія)
  • згоду, підтверджену нотаріусом, від обох батьків (погоджуюсь, повна маячня, але бюрократія, вона така)
  • Ну, і ще всілякі запрошення-гроші готівкою (щоб не виникало проблем, у нас візи, у всіх трьох, якщо що. Про “безвізові” нюанси не в курсі).

Таксфрі – ми купили візочок і забили на таксфрі, тому що *** (тут суцільні мати). Гігантська автомобільна черга з прикордонних бариг саме в коридор на таксфрі на Медиці  – це ***. Їхати серед ночі на Грушів чи ще кудись із дитиною навряд чи комусь захочеться. Так що таксфрі – мало шансів. Хіба що пощастить. Нам не пощастило, тому нічого про це сказати не можу.

Дорога

Ми їхали на пропускний пункт Шегині-Медика, від Львова близько 80 км (дорога – нова й чудова). І звідти – на Перемишль (близько 15 км) і далі польською трасою 77, до з’їзду на магістраль А4. А далі – під самим Краковом з’їжджали на дорогу S7, і з неї з’їжджали в саме місто. Це зайняло нам приблизно 2 із чимось години і 250 кілометрів, якщо не помиляюсь?

Всі знають, який есхол твориться на українсько-польському кордоні, тому ми спеціально вибрали “найкошерніший” час – в неділю до обіду – щоби прибути на кордон у час, коли наші славні друзі-контрабандисти замолювали гріхи по недільних службах Божих 😉 І ми вгадали – черги були зовсім не великі, машин 10 перед українським пунктом і ще з 50 (це небагато!!!) на нейтральній території. На щастя, нам попались адекватні польські митники, і ці 50 нам вдалося оминути завдяки дитині до 2 років у салоні; це було спасіння, бо ви собі уявляєте, пару десятків машин на дикій спеці; мені досі зле, як згадаю.

Одним словом, на ВСЮ дорогу вперед ми витратили 7 годин: 2 з них на кордоні (повірте, це мало) – і 5 в дорозі, включно з 40-хвилинним перекусом десь на половині шляху в улюленому закладі далекобійників і туристичних автобусів, закусочній Таурус. Віка всю дорогу вела себе, як найсвятіша з найсвятіших святош (шок!), тож “форсмажорні мультики” вмикались час від часу! Уявіть масштаб!) Спала, дивилась у вікно, гризла печеньку в найважчі моменти – я не вірила, що таке може бути, чесно)))

Дорога назад – все майже те саме, але 2 нюанси: ми їхали вечір-ніч, тож дитина була трохи капризна (хоча й сонна). Тож мультики “лупашили” всі 7 годин! Ну, і хоча ми хотіли повернути такс-фрі, вирішили цього не робити – бо черга на такс-фрі була просто ДИКА (як я писала вище).

Processed with VSCO with c1 preset

Лайфхаки в дорогу

Коротше, цього разу ми підготуватись, як треба: назавантажували мультиків на планшет (щоби не нервуватись через інтернет), набрали іграшок, книжечок, водичок і печенюшок (ми називаємо печиво “дорожнім варіантом” – Віка страхітливо любить його, настільки страхітливо, що ми вирішили трохи з ним пригальмувати. Тож лише для форс-мажорів!)

Про мультики – я вже не раз писала, що від Вікусиних пісеньок про хампті-дампті у нас із чоловіком вже нервовий тік 😉 І нарешті вийшло на арену воно – наше автокрісло від Рікаро, яке я страшенно ненавиділа, а тепер полюбила. Ненавиділа його я за те, що в нього дуже дурнувата система кріплення – такий типу приставний столик, який начебто дуже безпечний. Але з ним дитина нервується, дратується і їй нічого не видно. Але як виявилось, Рікаро таки “вміють у автокірсла” – та-дам, вмонтовані колонки і надувні боковини, це щось чудове!

Дуже-дуже крута штука в дорогу – підвісний органайзер. Ми би без нього пропали)) По-перше, у тебе під рукою вода, серветки, іграшки, а по-друге – там є кишенька для планшета і дитина спокійно собі дивиться мультики, а тобі нічого не треба підтримувати руками. Більше того – планшет запихається у спеціальну поліетиленову кишеньку, і в разі форс-мажору (ну там, розлита вода, сік чи й коли знудить когось) – техніка не постраждає 😉

Ну, і не забудьте про додаткові “шторки” на вікна – такі прості на присосках, до 50 гривень за пачку. Повірте, вони дуже виручать – особливо влітку, в спеку, навіть якщо у вас затоновані вікна (до речі, тонування на передніх вікнах доведеться зняти – в Європі так їздии не можна).

Processed with VSCO with c1 presetА ще – важливий момент! Ліки! У нас назбиралась ціла валізка (мама зважила – 1 кг 700 грамів!), пояснюю, чому. По-перше, і мама, і Віка хворіли, тож довелося брати всі спеціальні препарати типу вушних крапель і ніфуроксазидів. По-друге, у Віки інтенсивно росли зуби, і на фоні цього почався діатез, тож різні примочки для полегшення теж було взяти слід. По-третє, хронічні хвороби, які є мало не кожного і які можуть загостритись у будь-який момент, а це в дорозі, ще й в чужій країні, дуже й дуже неприкольно. По-четверте, є певні засоби, які краще мати з собою завжди і всюди, ось їх детальний список від дитячого педіатра. І по-п’яте! За кордоном (зокрема, у Польщі) багато звичайних (для нас) ліків купити не вийде без рецепта. Або й просто – не вийде. Тому треба мати їх із собою.

Житло

Шукати, бронювати та оплачувати житло (а тим паче, закордоном) – airbnb, і тільки airbnb! Цей сервіс крутий тим, що ти маєш справу не безпосередньо з власниками (як на всім відомому букінгу), а з самим сервісом airbnb. Всі кошти “тримає” він, система пошуку і відгків контролює він, і в більшості випадків, особисто знайомитись із власниками апартаментів чи квартир вам не доведеться. Дуже зручно, насправді! Ключі від житла вам залишають у поштовій скриньці, оплачується все автоматично, всі форс-мажорні питання вирішуються смсками (ну чи телефоном).

Коли шукаєте хату на airbnb, не забудьте добряче подумати над фільтрами. Мені було важливо знайти з паркомісцем (в Кракові, як і всюди в Європі, з паркуванням авто – не до жартів), але я не подумала і не вказала у пошуку кондиціонер. За спеки під 40 ми мало не здуріли вночі, ну але то дрібниці, просто звертаю вашу увагу 😉

Спека

Оскільки Віка досить смаглява, ще й брюнетка, мені було байдуже до спеки і якихось особливих заходів безпеки. Звичайні стандартні речі: не гуляти в сам обід, в автомобілі захищати малу “шторками” на присосках, мати з собою свіжу воду (ми брали з собою великий бутиль, а раптом біля житла не буде магазину близько).

Processed with VSCO with c1 presetНу і ще я стелю у спеку спеціальну вкладку у візок, з натуральної бавовни, а у автокрісло – простеньку пелюшку. І не тільки тому, що дитині так приємніше – а й тому, що їх можна змінювати, коли змокріють від дитячого поту (або “перевертати” – наша вкладка у візок двостороння).

Харчування

Віка вже досить велика, щоб особливо не заморочуватись з її харчуванням – але в дорогу ми взяли те, що вона найбільше любить, щоб не виникало нюансів (це – на диво – СИР, при чому, вона обожнює всілякий сир – від білого домашнього до задубілого старого пармезану). Пити – просто воду (якщо розіллє, щоби не було плям в машині, то ясно). Перекус – печенюхи (писала вище). І на місці – дитина їла з нами за столом, з наших тарілок. Що ми –  те й вона, навіть піцу (але тільки квадро формаджі, щоби без ризиків). Ось так.

Але щодо харчування – важливий момент. Годуйте дитину не менше ніж за 40-50 хвилин до виїзду; ми (а точніше, Віка) вже двічі ставала жертвою “ситненько поїсти на доріжку” – в результаті, мили всю машину, прали весь одяг і мамин також. Дітей закачує, особливо якщо дорога на швидкості та коли багато поворотів – тому намагайтеся в дорогу брати щось “сухе” (печиво чи банан), без супчиків, і не перепоюйте без потреби. Припасіть кульків у кишені задніх крісел (щоби моментально були під рукою) і запасний комплект одягу покладіть десь під рукою (щоб потім не розривати валізи просто десь на узбіччі швидкісної траси, це дуже неприкольно, прямо-таки дуже).

Туристичні плани

Які можуть бути плани, коли подорожуєш з дитиною? Та які завгодно! Але тільки не тоді, коли на вулиці спека під 40 градусів, а дитина – тодлер, який мріє кинутись під всі можливі автомобілі та велосипеди, вальнути вниз головою по всіх сходах і перехилитись через всіх можливі поручні; коротше, ми нічого особливого не планували, окрім як чудесно погуляти старим містом, потусити під Вавелем, в особливо спекотні години (які припадали на обідній сон) трохи пошопитись у прохолодних торгових центрах. А вдалося нам ще й покататись на човнику Віслою і “зловити” пару годинок Вікіного сну для нормальних вечерь і обідів.

Гуляти Краковом, особливо вранці або під вечір, – це суцільний кайф; ми вже кілька років не були у цьому місті, тож нам все було у новинку – і Флоріанська, і Казімеж, і набережна, і площа Ринок. Віка чудово поводилась у візку, і все їй підходило, і настільки втиралась в довіру (ггг), що ми кілька разів вирішували її витягнути, “хай побігає”. Було таке враження, що її якесь секретне завдання – якнайшвише змитись із поля зору і втекти від нас якнайдалі. Всі традиційні незручності посилювались і тим, що наша мама польською знає лише “Пшепрашам” і “Дзенькує”.

Тож після того, як Віка кілька разів активно затесувалась у компанії студентів у пабах, намагалась запихнути пальчик в око собачулічці розміром з маму  і витягнути гроші з кошика вуличних мімів, її ловили і таки знову садили у візок. В принципі, нормально – якщо врахувати, що священні годинку-дві на дитячих майданчиках вона і там свої отримувала.

Processed with VSCO with c1 preset

Дитячі майданчики

Вони в Кракові – дуже гарні, але не будемо про сумне, батьки на майданчиках – дуже дружелюбні. Та й взагалі, я вже писала десь, за межами постсовка до дітей у всіх терпиміше і краще ставлення. Навіть компанії молодих пациків, до яких Віка поривалась затусуватись, усміхались до неї і жартували, мовчу вже про старших людей чи персоналу в ресторанах чи торгових центрах. Ніхто не закочував очей, не дивився косо, коли вона пищала, не робив цінних “зауважень” і взагалі – може, так мені просто пощастило? Але я про це знаю із розповідей інших мам теж. Що далі від СНД – тим дитячотолерантніше. Ну та гаразд. Давайте далі.

А ще ми таки умудрились запхатися з візком у невеличку шхунку і поплавати Віслою. Віка кілька разів намагалась ближче познайомитись з “купі-купі” за бортом, тож їй довелось віддати мамин телефон. Краєвиди Кракова її не вразили, і це ясно – все ж таки, такі малі діти швидше змушені до поїздок і мандрів, але задоволені мама і тато – це ж також правильно, правда?)

Processed with VSCO with c1 preset

Одним словом, Краків – молодець, не підвів)) Чудова поїздка! Дякуємо за гостинність, літню погоду і затишну атмосферу!

Хочемо ще 😉