Насіння рулить: маленькі розваги для маленьких пальчиків

  • 1051

Маленькі люди, яких ми звемо дітьми, рішуче налаштовані взяти від життя і світу максимум. Якщо з життям усе складно (на нього де вилізеш, там і злізеш), то світ на першу пору здається не таким уже й неприступним. Мовляв, осьдечки я, такий весь гарний. Цікаво, що чи не найбільше приваблюють, як бачу з власного досвіду, речі прості, ба навіть примітивні. Про це все ми вже забули й думати із височини свого псевдожитейського досвіду. А от діти можуть освіжити нам усю чарівність реальності.

На цій філософській ноті припиню просторікувати і перейду до теми)) Власне, про що я? Про звичайне насіння, якого в усякій господі повно. Вперше магічну силу плодів трав і кущів відчув ще молодим батьком років вісім тому. Малий ріс комизисто, часто капризував або й ревів пораненим китом. І в один момент ми відкрили чудо-річ – скарб піратів Карибського моря: пакунок із крупною квасолею. На певний час вона врятувала нам життя. Зачудовано перебираючи квасолини руками, ногами і часто й іншими частинами тіла, син не просто тішився: такого слова ще немає в нашій мові. «Ага! – подумали ми собі з дружиною. – Попався!»)))

квасоля як забавка
“Квасолевий барон”

Тож на кілька тижнів син став малим комірником. Коли магія квасолі зникла, у хід кинули горох – зелений і жовтий. Син ретельно кілька днів поспіль фасував горошини в машини, робив логістику – від великої синьої миски до великої червоної, перебирав і навіть бачив, чи є приблизно стільки ж гороху, як і було вчора. Принаймні дрібний злочин мами, що насмілилася узяти частку горошин на зупу, було відразу викрито і нещадно покарано ревом малого «горохового магната».

А далі – крупи, крупи і ще крупи… Чим ми тільки не бавилися, поки не перебрали всю продуктову скриню. І вже під кінець, коли син втратив «насіннєво-круп’яну» цікавість, випадково підсунули малому знову стару-добру квасолю. Профіт – дитина знов «зависла» (разом із татом: погодьтеся, перебирати насіння, ну… є щось в цьому процесі магічно нескінченне і первісне).

Тепер осінь із Соломією. Малий виріс, і насіння не бавить так сильно, як гра на планшеті. А от із дочкою були на городі. Я вирвав квасолю, розколов кілька стручків – дитина украй жваво зацікавилася. Змусила нас почистити весь урожай квасолі, ретельно зібрати всі бубки, що покотилися. Потім ми потягли до хати миску разом із дитиною: новоспечений квасолевий Голум не хотів залишати на дворі його «золотце».

квасоля
Спочатку була квасоля…
Горох
… потім “підтягнувся” й горох!

Ігри тривали і на другий день. Квасолю возили всі. Вдалося уникнути рекрутингу в відділ логістики лише мамі (втекла на кухню приховано варити частину урожаю))) Дочка захопила й брата, разом ладували в машини квасолі та везли до сховищ. Потім ми додали ще гороху – аби було веселіше. Веселіше стало – тільки нам, довелося збирати із підлоги овочеву суміш, коли дітки знудилися.

Можна організувати цілу фірму з вантажного перевезення гороху

Пишуть в просторах інтернетів, що розвивають дитячу уяву, дрібну моторику рук такі ігри з насінням. Та чи не головне – ви можете перепочити. Що гріха таїти, життя наше, батьківське, наче у прибиральниці-посудомийниці-фельдшера-педагога-на дві ставки психолога. Принаймні коли діти малі (але й більші – то більший клопіт, кажуть), то ми нон-стоп на роботі. А от такі моменти, коли малюки зачудовано крутять у руках щось дрібне і таке до болю просте, коли граються собі чемненько в пересипачки, такі миті просто додають сил і наснаги.

Увага! Ахтунг! Етеншн! Пильнуйте, аби малі не пхали до носа/рота насіння. Не їли його сирим (тут, мабуть, шкода менша, та все ж…) Є небезпека. Не лишайте менших дітей наодинці з насінням. Коли моя мама і її сестри гралися без батьків у суворі п’ятдесяті, то в однієї з них в носі опинилася кукурудзина. Насіння знайшли, коли уже воно добряче набубнявіло і збиралося рости…