Гра, варта свічок: про настільні ігри для дітей

  • 376

Дитина жадає змін, жадібно вбираючи все нове цього світу. У мене як батька із сяким-таким досвідом інколи таке враження, що мої малі – кашалоти: пливуть собі роззявивши рота і тягнуть туди все. А що ж може бути краще для засвоєння правил цієї частини Галактики, як не гра? Лише багато ігор!

Доміно, шахи,карти…

Як гіперстурбований батько намагаюся «нагодувати» ігровими враженнями малих. Помітив ще зі старшим сином, що він спокійно у років чотири-п’ять міг доєднуватися до, здавалося б, дорослих ігор. Як-от доміно, шахи чи навіть карти. Щоправда, «грали» спочатку несерйозно:

  • порахуй-но, сину, скільки точок на доміношці,
  • складімо усі чорні карти на цю купу, усі червоні – на он ту,
  • давай поставимо чорних вояків (шахові фігури) на один бік дошки, а білих – на інший,
  • червоні шашки-«потяги» поїдуть на білих «коліях»-діагоналях, а чорні – на чорних чи навпаки.

Мені й самому було приємно вигадувати такі ігри й бавитися з дитиною. Мушу визнати: у свої неповні дев’ять років син завдає мені клопоту в шахових баталіях і уперто тримається до останнього)))

Старе згадали із трирічною донькою: сяк-так уже беремося грати в доміно, наразі розкладаємо карти на масті («сердечка», звісно ж, йдуть в першу чергу на складання ;), шахи ж ще просто тішать різноманітністю фігур – але шукаємо подібні. Шашки ж із магнітами просто тішать магнітним полем)))) хоча на купки за кольорами теж можна скласти.

Монополії й не тільки

Сам є фанатом різних настільних ігор, зокрема всіх забав типу «Монополії» – є багато варіантів. І суто підприємницько-бізнесові, і космічні, і військово-політичні… З малого почав привчати і сина до таких ігор. Спочатку ми просто вирізали картки і дивилися на різнокольорові гроші. Із часом перейшли до найпростіших таких ігор із примітивними правилами (очки та ходи рахували замість малого). Тепер час до часу (коли дозволять робота, школа і молодша дочка) сідаємо із такими іграми за стіл. Трирічну малу часом теж вдається так забавити – може годинами складати ігрове «багатство» (псевдобанкноти для розрахунків).

Часом буває, що граємо і в ігри з кубиками та фішками, де треба пройти шлях із перепонами швидше, аніж суперник. Є така гра про піратів і про нідзяго (знову ж таки, варіацій багато). Цікавіше, звісно, грати кільком: але трирічна донька наразі може часом, забавившись, перенести фішки із їхнього положення у бозна-де. Але ще рік-два – і можна сміливо собі грати з дітьми.

Є проблема: гра “за всіх”, себто мусиш пильнувати і за своїми фішками, і пам’ятати, де були дитячі)))

В “Лабіринтах” ігор

Третя категорія ігор – «старі-добрі», або бавлені ще нами, малими. Зазвичай вони зазнали тяжких ударів від дітей, часом дістаються до наших малих в практично ідеальному стані. Більшість – радянського виробництва. Кепсько, що здебільшого вони на російській і написи тією ж мовою. Хоча бувають і винятки.

Такі ігри добрі тим, що зазвичай прості: перегнати сталеву кульку лабіринтом. Або таку ж кульку метнути пружиною до підвісів із очками. Чи поганяти в хокей або футбол мініатюрним м’ячем із пластиліну (оригінальна гумова чи то сталева міні-кулька давно уже десь посіяна). Великий мінус таких ігор в тому, що в часи СРСР про безпеку дитячу не надто дбали. Кулька може випасти із гри. Або пружина (таке враження, що із пневматичної зброї її брали) викидає снаряд із такою силою, що боїшся за очі дітисьок. Тому сильно раджу такі «совітські» ігри самим дітям без нагляду не залишати.

Старі “добрі” ігри: є небезпека, варто гратися з дітьми)))

Де й коли дешевше?

Остання заувага, але суттєва. Зважаючи на сучасну інфляцію, все тяжче нам, батькам, догодити своїм чадам. Сподіваюся, що у Вас, шановні читачі, грошей кури не клюють і спокійно можете собі та дітям дозволити придбати цікаві й недешеві ігри))) Якщо ж Ви наразі на дорозі до першого мільйона, то раджу не встидатися і питатися у родичів чи знайомих, чи не лежать без діла у них десь такі ігри. Так вдалося дістати кілька цікавих екземплярів забавок, які були на межі зникнення у вогні, бо заважали власникові.

Ще один варіант, тепер уже із новими іграми, то розпродажі після «дитячих» свят. Наприклад, після Миколая багато магазинів просто таки за безцінь віддають тепер уже непотрібні карткові ігри. Бувають серйозні знижки і після Нового року. Час до часу, як маєте зайву гривню, загляньте також у магазини типу «Все по сім гривень». Там частенько бувають цікаві ігри, на які не звертають уваги відвідувачі, що шукають зовсім інший товар.

Що ж до ігор, як-от шахи, доміно тощо, то є повно старих, у різному стані, в інтернеті. Часами можна знайти такі ігри і на блошиних ринках (є в кожному місті – наприклад, легендарне «Торпедо» у Львові). Відкрию один секрет (але я Вам того не казав): продавці там зазвичай ліпше спускають ціну з обіду у вкрай спекотні або навпаки – морозяні до червоних щік дні. Доміно, шашки чи нарди можете взяти там за кількадесят гривень.

Ледь не забув: такі настільні ігри – гарний спосіб відволікти дітей від комп’ютерних ігор. Бо нащадки «зависають» годинами, туплячись у екран: самі розумієте, чим це їх загрожує… А якщо годинами гратимуть шашки/доміно, зір навряд чи постраждає. Звісно, гра для дітей стане ціннішою в рази, якщо ми сядемо разом із ними за стіл змагатися)))

Що ж, бажаю приємних ігор з дітьми чи й без)) Адже ми, дорослі, вічно мусимо вдавати серйозних із себе. Ще б пак – уся важкість світу на наших плечах… А хвилинка ігор розважить, підтримає, дасть енергію інколи, таке враження, з того часу, коли ми ще не мусили бритися. Забава з дітьми ж дозволяє із чистою совістю відлучитися на мить від справ, перевести якось наче дух.