Діти – це свято, яке завжди з тобою

  • 428

Звичайно, поки сидиш у декреті (повністю – наполовину – чи хоча б на третину), діти переважно асоціюються не з радощами життя, а з довгим (безкінечним!) ту-ду-лістом, що зробити, чого не можна робити, а чого – якщо не зробиш, то вимре половина планети (насправді ні). 

Ну мамство – воно таке – у тебе вічно враження, що ти маєш, як мінімум, врятувати Землю і при цьому ніхто не може досконало пояснити, як (і чому). Але… але всі ми народжували дітей не лише для того, щоб волати в небеса “За що!”. Ну тобто – дехто, може, й для цього народжував, я не знаю, але притомне здорове мамство – воно все ж таки трохи про інше…

Воно про те, що у тебе буде Хтось Чудесний, правда?

Хтось настільки магічний, що тобі навіть (зараз буде треш, вразливі й ще бездітні, пропустіть це речення) його чи її гавняшки не здаватимуться чимось жахливим, а слюні чи зригування – взагалі норм. Є ще хтось у світі, кому ви зможете прати запісяні штанці зі словами “уті-путі, моє золотко, зараз все буде добре”?) Або збирати з підлоги розкидану кашу, годинами, до хрипоти, співати “Тумбалалайку” (в моєї Віки – специфічні смаки 😉 , відмивати олівці зі стін, без бажання негайно розверещатися чи хоча б закотити очі раз-другий?

Та нема! Тому, що наші діти – це свято, яке завжди з нами. Свято, до якого треба готуватися – як до Різдва: прибирати, мити вікна, варити кутю, прикрашати ялинку, накривати довжелезні столи та стругати тисячі салатів, і часом, як доходить вже до, власне, свята! – то вже не те, що святкувати, дихати вдається з певними труднощами)) Діти – це трудомістке свято, це вам не паті в ресторанчику, де тільки вальяжно тикаєш пальчиком в меню і кидаєшся конфеті, і все це запиваєш шампанським.

Це – якщо дозволите, свято 1 травня, давно вже неактуальне, совкове і старе, але це коли ти їдеш на дачу чи город, не розгинаєш спини цілий день, а ввечері ви смажите шашлички, і ти собі клянешся, що наступного року ти більше на це не підпишешся; але минає рік! І ти знову зі всіма бабусями-свекрухами-мамами “святкуєш”. Ось приблизно так і з дітьми – воно нелегко, і це свято вимагає роботи, а не відпочинку. Але це – свято!

Тому, що свято – це коли весело. Коли в тебе гарний настрій, і все таке, і навіть коли ти втомлений на Різдво чи на Великдень (бо перед тим мив вікна і носився хімчистками з килимами) – ти все одно – якщо сказати по-книжному – “у припіднятому дусі”, і все якесь інакше, яскравіше, приємніше, особливіше, святкове, одним словом! І саме святами розкладаються по поличках наші спогади, правда? Яка була ялинка… Як колядувалося в школі… Куди їздили на Великдень… Як приїжджали гості на Новий рік… Свята – це як форпости нашого життя, такі яскраві позначки, що роблять лінію нашого існування кривою – як синусоїда – де є піки й спади, і це так чудово! Так смачно якось; так правильно!

І коли у нас є маленькі дітки (не знаю, як зі старшими, може, ще й краще) – ми ніби стали власниками мільярдного святкового холдингу, який продукує приводи для радості щодня. Коли ми молоді батьки, у цей чарівний період життя, попри всю втому і труднощі, наше життя – як безкінечні новорічні свята. А лінія життя – із синусоїди перетворюється в суцільну висхідну пряму, де кожна наступна точка лише краща, лише цікавіша, лише щасливіша.

Скажете, мамаша, та ти вже зі своїм позітів сінкінг трохи переборщуєш, гормони, зупиніться?! 😉 Але інколи так потрібно трохи, знаєш, зупинитись, кинути свої реальні чи уявні важкі торби просто в болото, вирівняти спину і весело роздивитись навколо. І зрозуміти, що всі ці дні, поки біля тебе бігає хтось такий красивий, такий милий, такий запашний і рідненький, – це не так випробування, як свято!

Яке завжди з тобою – і, як кожне свято, вимагає турбот, витрат і підготувань. Врешті-решт, свято ж не настає, коли ти лежиш в ліжку і нудишся. Свято – це коли ти спочатку оббігав усі магазини за подарунками й підготував свій дім до гостей, а стіл – до гостини, пішов у якесь гарне святкове місце, і втомлений (але щасливий) зміг насолодитися цією атмосферою!

Свято не приносять на блюдечку – свято створюєш ти сам, і в цьому весь його смак!