Як Дракончик вчився дихати вогнем

  • 313

Маленький Дракончик найбільше полюбляв бавитися на кухні, коли матуся-Дракон готувала щось смачненьке у печі. Поскладає туди дров і як не дмухне вогнем – навіть сірників не потрібно, від драконячого подиху дрова вже за мить весело потріскували.

Проте наш Дракончик дихати вогнем ще не вмів, і як не просив, дорослі Дракони в один голос відмовлялися навчити його такої премудрості. Матуся заспокоювала його: “Ти ще маленький, а малечі бавитися з вогнем не можна – це ду-у-уже небезпечно!

Ось коли ти підростеш, відкриємо тобі таємницю – і ти станеш могутнім Драконом, що дихає полум’ям!”.

Та якось Дракончик залишився вдома сам, і хоч матуся просила не бешкетувати, він її не послухався. Пішов на кухню й ну по усіх закапелках зазирати! Та й не лише зазирати, а й шкодити: порозкидав каструлі, миски, перекинув на себе мішечок із борошном – увесь білий став… А потім Дракончик підставив стільчика і відчинив горішню шафку. Що ж він там побачив? На мотузочку сушилися червоні перці – їх матуся-Дракон недавно з глядки принесла, проте Дракончику куштувати не дала, попередила: “Вони страх які пекучі!”.

“Оце я зараз перевірю. А раптом вони солодкі, як мед?” – засумнівався у матусиних словах Дракончик і хап перець – та й проковтнув!

Ой, лишенько, що ж це з нашим Дракончиком робиться? Він почервонів, побагровів і як не заверещить від болю – перець і справді виявився дуже пекучим! Та що це? Дракончик кричить, а з його пащі полум’я йде! Ффух – і вогонь спопелив улюблену мамину завісу на віконечку. Ффух – і від плетеного крісла-гойдалки тата-Дракона залишилась купка попелу!

Дракончик з переляку вибіг на вулицю. “Рятуйте!” – кричить, а з пащі полум’я виривається! Звірі, що мешкали по сусідству, порозбігалися навсібіч із криком: “На нас напала якась невідома потвора. Сама біла-білюсінька, а вогнем так і креше!”.

Так би наш неслухняний Дракончик увесь казковий ліс спалив, як би не дядько Слон, що пожежником був. Набрав Слон якнайбільше води у хобот і вилив на ту прояву, що всіх перелякала. Вода погасила вогонь, змила борошно – і всі побачили, що то наш Дракончик. Він похнюпився і сказав: “Ось я і відкрив таємницю, як Дракони полум’ям дихають. А тепер вчитимуся безпечно з цим умінням поводитися, щоб більше нікому не завдати шкоди!”.

Юлія Славінська

Ілюстрація Софії Славінської

*Передрук матеріалу повністю чи частково допускається лише з письмової згоди авторки