Прикорм: досвід однієї мами

  • 833

За рекомендацією МОЗ, дітки до 6 місяців не мають їсти нічого, окрім грудного молока, тож з настанням цього віку матусі задумуються про прикорм дитинки. Існує два види прикорму – педагогічний (саме його ми практикуємо) і педіатричний (коли дітям дають перемелену їжу). Далі – наш досвід із введенням педагогічного прикорму.

Для мене не було ключовим кількість днів і годин, які має моя дитина. Зокрема консультант з грудного вигодовування і прикорму Ганна Соколенко рекомендує вводити прикорм (неважливо, який саме), коли побачите у дитини хоча б 3 з 5 ознак готовності до введення прикорму:

  • Малюк тримає голову й може упродовж певного часу сидіти без підтримки.
  •  Наявність жувальних рухів. Навіть один зубчик є хорошою ознакою. Але за наявності достатньої кількості інших ознак готовності до прикорму дитина гарно зможе споживати їжу і без зубів.
  • Наявність харчового інтересу: коли дитині підносять ложку з їжею, вона залюбки відкриває рота.
  • Відсутність виштовхувального рефлексу під час потрапляння їжі на язик.
  • Дитина здатна регулювати кількість того, що з’їла: відвертається від ложки з їжею, коли не голодна.

У нас  у півроку не було жодної (!!!!) із цих ознак, тому я не хотіла тиснути на газ і підганяти події, нехай дитинка розвивається так, як їй хочеться. Ми спробували дорослу їжу у 6 місяців і два тижні.

Чому ми обрали педприкорм, по-перше, ми (мама і тато) не хотіли засмічувати свій шлунок, тому відмовились від усього смаженого та некорисного, по-друге, малюк став додатковим стимулом для вживання доброї їжі та, по-третє, я не хотіла «бадзьгатись» із блендером та іншим причандаллям. А ще мені хотілось дитинки, яка чемно їсть ложкою, а не яку напихають їжею.

Ще що важливо, ми не відмовились від грудей, тобто прикорм – це знайомство дитинки з дорослою їжею, вона лише доповнення до грудного молока (молочної суміші у разі штучного вигодовування), саме такі рекомендації дають фахівці з вигодовування.

Отож, із чого ми починали. Передовсім ми готувались до прикорму морально – із чотирьох місяців малюк з нами їв і пив (сидів чи лежав поруч),  так я хотіла йому показати, що ми сім’я і ось так їмо разом, що ми користуємось тарілками, виделками чи ложками.

Наступний етап був  саме харчування – я даю дитині три мікродози продукту. (Мікродоза – це порція продукту, що поміщається у вас між пальцями рук – рисинка, гречинка.) Я сідала за своє місце за столом, син сидів у кріселку для годування (щастя, у нас було напівлежаче положення, то він собі лежав там трохи, а я їла). Коли він виявляв інтерес до їжі і просив її, я давала. Слід давати 3 мікродози не більше від трьох продуктів. Тобто якщо мама їсть гречку з печеним м’яском і салат з буряка, то малеча їсть три гречинки, три дрібочки м’яска і три крапельки бурячка, – каже консультант із грудного вигодовування і прикорму Ганна Соколенко.

Так дитина вчиться давати собі раду зі шматочками – жувати та ковтати. До цього дитина готова після того, як зникає рефлекс виштовхування, тобто вже після 6-ти місяців. Для цього потрібна тверда їжа у вигляді маленьких шматочків. По-друге, це фізіологічно для шлунку, що не готовий до більших навантажень після грудного молока, яке засвоюється в кишківнику , а не в шлунку. Їжа, яка проходить у вигляді маленького шматочка, контактує з малою площею слизової. Після контакту зі стінкою шлунку та передачі інформації, шматочок йде далі “транзитом”. Якщо в період ознайомлення використовують пюреподібну їжу, то вона обволікає стінки слизової і створює додаткове навантаження на шлунково-кишковий тракт дитини. По-третє, білкова і крохмалиста їжа починає поступово засвоюватись у дітей після 9-ти місяців. Клітковина варена засвоюється частково після року, а сира – після 4-х років, – каже Світлана Кіка, сімейна консультантка з природного батьківства.

Фахівці радять одразу після такого прийому їжі давати діткам поїсти груди, але у нас такий варіант не пішов. Бо син  почав плутати дорослу їжу і груди і міг випадково мене вкусити. Тому я пропонувала молочко через деякий час (до 10 хвилин) – і проблема зникла.

Не варто малій дитині давати все з дорослого столу

Багато матусь бояться молока, м’яса, але дитина не з’їсть його стільки, щоби мати якусь реакцію… Тому була спокійна, з усіх страв найкращі шматочки вирушали у шлунок мого синочка. Але якщо помічаєте якусь реакцію на продукти (запор чи навпаки часті випорожнення, висип) потрібно зупинити прикорм. У нас жодної реакції не було, але ми не їли їжу, яку можна назвати «хіматурою» – чипси,  попкорн, картоплю фрі, бургери, не пили газованої води.

Щодо пиття, то даю синові саму воду (не з-під крану !!!!), чай має кофеїн, він погано впливає на серцево-судинну систему, не даю грибів, щось мені лячно, бо не надто довіряю їм, не їмо ковбаси (і псевдом’ясні  вироби з магазину), також не ризикую з маринованими чи соленими овочами (краще зварити морожені). Горіхи не даю взагалі, бо він ще не може їх розгризти і може проковтнути завеликий шматок. З бобових (наприклад, квасоля) – якщо їмо борщ, то я знімала шкірку.

Уже з восьми місяців я почала збільшувати дозу. Але не змушувала дитину. Хоче їсти – відкриває рот, кладу часточки до ротика – їмо, якщо не хоче – крутиться, кричить, їжа на підлогу – бався)).

Буквально нещодавно (нам десять місяців) ми перейшли на окрему порцію, даю йому в тарілочці трішки рису, гречки, омлетику, овочів тушених… Щоб він їв руками. Так, згодна, частина всього лишається на столику, але частина таки потрапляє до рота. У рік спробую йому давати  окремі прибори (цікаво, чи він ними їстиме… Але спробувати варто.)

Важливо – ми не їмо  несезонних продуктів, тобто так кабачки корисні, але купувати їх, свіжими, у магазині в лютому і давати дитинці, це не надто круто.

Також я солю всю їжу, адже кількість солі, яку отримає дитина в їжі, буде мінімальна. Його порцію окремо не досолюю, він їсть так, як усі члени нашої сім’ї.

Але кладучи руку на серце зізнаюсь, що фактично в нас змішаний прикорм, бо часами так хочеться з’їсти крем-супу чи-то з гарбуза, чи-то з броколі. Тому і син їсть пюре. Але рідко.

Часто чую від знайомих матусь, що їм важко перевчити дитину із пюрешок на звичайну дорослу їжу, тому педприкорм  усуває цю проблему.

Зручно це також тим, що таку їжу ви можете замовити у звичайному закладі харчування, вам для цього не потрібно шукати окреме дитяче меню, бо воно не всюди є. Але матусі, раджу вам запастись терпінням, бо дитина, яка на педприккормі, буде уся в їжі – морква у волоссі, вухах, навіть у носі…  Я не кажу вже про чистоту одягу, дитячого крісла чи стін поруч. Але пропоную розслабитись і насолоджуватись тим, що ваш малюк їсть самостійно.