Мишка та чарівні черевички

  • 647

В однієї Мишки були чарівні черевички. Щойно наша Мишка їх одягала – відразу починала танцювати. Черевички вміли  танцювати все – і вальс, і фокстрот, і сальсу, і навіть польку. Мишка свої черевички просто обожнювала, справді – вони в неї навіть стояли у спеціальному місці: на гарненькій шовковій  подушечці, у спеціальній білій шафці. Мишка щодня здувала з них пилинки, полірувала червоною хустинкою і танцювала кожного дня, кожного-кожнісінького!

Вранці, щойно прокинулась, вона відривалась у рок-н-рол, після обіду шкварила лезгінку, а пізно ввечері так вибивала ірландську чечітку, що гриміло на цілий ліс. Без своїх черевичків Мишка нікуди не ходила – і навіть бігала збирати зернятка в поле, пританцьовуючи.

Аж якось одного ранку черевички… зламалися! Мишка взулася і саме перед дзеркалом збиралась зробити перші “па” аргентинського танго – аж раптом щось пішло не так. Черевички почали плутатися носками, роз’їжджатися підборами, Мишка кілька разів перечепилася та полетіла головою в підлогу! Вона спробувала ще кілька разів, але поломка була серйозною – черевички збивались, Мишка падала з ніг, набила пару гуль і зрозуміла, що час іти до майстра. Щойно Мишка показала свої черевички пану Дятлу (взуттєвому майстру), він сказав:

– А-а! Он воно що! Не вперше таке бачу! Скажіть мені, пані Мишко, чи ви часто в своїх черевичках витанцьовуєте?

Мишка розповіла все, як є – щодня, а іноді навіть щогодини. А на свята та в неділю взагалі їх не знімає! І Дятел їй пояснив, що ці черевички не прості, а чарівні – то й одягати їх можна не завжди! А лише в правильний час і в правильному місці.

– От дивіться, ви сьогодні вранці прокинулися. Вам що потрібно було зробити? Замести кімнату, розпалити грубку, напекти млинців. А ви що робили, просто в піжамі?

– Танцювала рок-н-рол… – понуро сказала Мишка.

– От-от! Хата не метена, сніданок не готовий! А в обід ви мали назбирати зерняток на зиму, правильно? Але замість цього витанцьовували лезгінку до сьомого поту! Запаси нульові, ви втомлені, нічого не зроблено. А ввечері ваші сусіди знизу, Кроти, дві години не могли вкласти спати своїх діток, так ви тупотіли з вашою чечіткою! Не той час – і не те місце, пані Мишко, я вам скажу. От ваші черевички й зламалися!

– І що ж тепер робити? – сумно спитала Мишка. – Я так люблю танцювати!

– Не хвилюйтеся, сіренька, я вам їх полагоджу. Але тепер пам’ятайте – щоби черевички були цілі, танцюйте не тоді, коли вам заманеться! А коли настане правильний час…

– …і я буду в правильному місці! – зраділа наша маленька танцюристка. – Тільки як зрозуміти, коли настав час для танців?

– Тут все просто, – усміхнувся Дятел. – Час для розваг настає тоді, коли всі важливі речі зроблено. А місце найкраще те, в якому ваші танцюльки нікому не заважають.

Все закінчилося просто. Дятел набив нові підківки, почаклував над черевичками, і Мишка засяяла від щастя. Вона забрала їх додому, поставила на шовкову подушечку і більше ніколи не танцювала безкінечно. Вона зрозуміла, що є час для розваг, а є й для серйозних справ. І – що найдивніше! – тепер їй танцювати подобалося навіть ще більше, а Черевички навчилися танцювати ча-ча-ча і пасадобль!)