Пальчикові ігри для найменших

  • 3240

Десь із місяців восьми-дев’яти наша донечка почала розуміти те, що їй кажуть. Так, може ваші діти більші вундеркінди і реагували на слова оточуючих ще раніше, не сперечаюсь. Та все ж рано чи пізно в кожної малечі настає період, коли вона йде на контакт. І для цього в Україні придумали силу-силенну забавлянок – ми ж народ творчий;)

Частину таких пальчиково-рухових віршиків я пам’ятала з дитинства, частину відкопала у всесвітній павутині, а решту придумала на ходу. Хочете почути? Тоді поїхали.

Почну з найбільш мейнстрімних.

До прикладу, всі ми знаємо таку поширену забавлянку “сорока-ворона”. Основний акцент тут йде на те, що дитина вчиться вказівного жесту, іншими словами задіює вказівний палець. Традиційно вона звучить плюс-мінус так:

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

На порозі студила.

Біжіть, дітки, по ложки,

Дам вам кашки по трошки.

Тому дала,

Тому дала,

Тому дала,

А тому не дала

І головку відірвала.

Бо він дрова не рубав,

Воду не носив,

Кашку не мішав.

Особисто я розказую тільки початок і голову нікому не відчленовую, бо це непедагогічно, хе-хе. Кажу, що мама-ворона кашку всім дала. І що всі все допомагали. Аж нецікаво, та?

Ще, знаю, що цей вірш можна починати словами “кра, ворона, кра”. То вже мусите собі вибрати щось одне, щоб не плутати дитину 😉

На другому місці в нас тосі-тосі. Юстина досить довго не хотіла плескати у свої долоньки. Постійно брала чиїсь і ними тосяла: мама, баба, тато, лялька – будь ласка! Але не сама)

І ось одного прекрасного дня вона просто почала це робити після сну. Так, як завжди в дітей, – ні з того, ні з сього з’являються нові вміння. Я була шокована:) Перші рази досить невпевнено плескала, але що далі, то голосніше й міцніше.

Віршиків для тосі-тосі є багато. Хтось називає їх “ладусі”, до прикладу. Особливо мені “подобається” той, де про бражку… Жартую 🙂

Я використовую найчастіше такий:

Тосі-тосі лапці,

Їдемо до бабці,

А від бабці до тата,

Там є киця кудлата.

Хоча до цієї версії теж є запитання: чому це до тата треба їхати? Він що, окремо живе?)

Наш татко навчив наприкінці цієї забавлянки показувати ту кудлату тваринку, проводячи долоньками по личку.

Ще наша донька полюбляє реготати, коли з її голови робити хліб. Маю на увазі замішувати тісто, перекидаючи маленьку голівку між руками дорослого, як маятник:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

І – шусть у піч!

На останньому рядочку я легенько її штовхаю на диван, щоб приземлилася плавно на спину. Переважно дуже тішиться.

Також є купа пісеньок і віршиків для забавок з дитиною на руках. Ось, до прикладу, одна з них – це “гойда-ша”. Можна використовувати під час заколисування. Берете дитину на руки (стоячи) і, погойдуючи зліва направо, приговорюєте:

Гойда, гойда-ша,
Де кобилка, там лоша.

І сімсот поросят,

Вісімсот овечат.

Або ще є простенька забавка “Їде-їде пан”: саджаєте малюка на колінця і своїми колінами підкидаєте вверх-вниз, ніби підскакуючи:

Їде-їде пан, пан

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп,

На конику скок, скок.

Для взагалі маленьких є класний масаж стоп, використовуючи пальчикову гру “Кую-кую чобіток”. Вона теж поширена в наших краях. Тут у Росави є гарне відео:

У неї взагалі є підбірка відео зі забавлянками – раджу пошуршати по каналу (і горошок-бобошок, і про мишку з горішком). Юстинка полюбила ще про дощик, але наразі в донечки там той самий рух, що і в “сорока-ворона”. Тому в процесі вивчення інших елементів 🙂

Дощик-дощик, хватить лити,

Кап-кап-кап-кап.

Діточок малих мочити.

Кап-кап-кап-кап.

Чуєш, сонечко встає?

Нам тепло своє дає

Тут, тут, тут, тут.

Дощик, дощику, іди

Там, там, там, там,

Тепле сонечко, прийди,

Так, так, так, так.

Також в інтернеті натрапила на класну забавлянку, в якій треба стукати кулачками, ніби зображуючи зустріч хмарок під час грому. Кульмінацією цього вірша є прокидання сонечка, промінчики якого ми показуємо розчепіреними пальчиками:

Хмарки примчали,

Сонце прогнали.

Сонечко проснулось

Мамі посміхнулось.

Згинати-розгинати пальці вчить такий віршик (щоправда, він небезпечний в плані майбутнього наслідування-дряпання):

У киці на лапках

Є гострі царапки:

Цап-царап!

А у цьому віршику в дію йдуть вказівний і середній пальці – вони грають роль зайчикових вух:

Зайчик Юстю слухає

І вухами рухає.

Взагалі, ви можете придумати будь-який власний віршик, навіть якщо він не зовсім до складу. Головне – вибрати правильні слова і цікаві рухи. Я часто щось імпровізую. Поділюся з вами дебютною грою, в якій мої пальці – це ноги людини (ними я топаю по животику дитини в напрямку голови):

Йде, йде, йде людинка,

Йде, йде по Юстинці

І за носик пік!

(доторкаюсь пальцем носа чи іншої частини тіла в залежності від кінцівки)

Для батьків Яринок, Іринок, Христинок, Маринок і Горпинок чудово підійде 🙂

Усі тактильні вміння, про які я писала в кожному з віршиків вище, цілком можуть вміститись в один спільний, наприклад, як тут:

Плеснемо в долоні:

Хлоп-хлоп-хлоп! (плескаємо легенько по спинці)

Скачемо на конях:

Гоп-гоп-гоп! (вверх-вни на колінцях)

Летимо, як птахи:

Шусь-шусь-шусь. (гладимо долонями по плечах)

Як повзуть мурахи?

Хрусь-хрусь-хрусь. (пальчиками легенько стискаємо)

Пострибав горобчик:

Цінь-цінь-цінь, (по одному пальчику – ніби дзьбаємо)

Дівчинка і хлопчик

Молодці! (руки вверх)

І наостанок можна зробити гарненький масаж усього тіла давно всім знайомою говорилочкою, тільки без російських “горошків” і “шпалів”. Хтось постарався файно перекласти на українську:

Рейки, рейки, шпали, шпали,

Їхав поїзд із Полтави.

Ось віконце відчинилось

Горошинки покотились.

Йшли курчата, ціпу-ціпу,

Дзьобали собі на втіху.

А за ними гусенята

Теж пощипують завзято.

Далі йшла сім’я слонів:

Тупали, аж гай шумів.

От директор-молодець

Стіл поставив і стілець

Та друкує на машинці

Лист малесенькій дитинці:

“Люба доню, мила пташко!

Висилаю жовту чашку!

В неї сонячні бочки

І на денці крапочки”.

То далеко не всі забавлянки, які існують. Впевнена, що кожна сім’я бавиться щось своє. Не бійтесь задіяти все: і фантазію, і найрізноманітніші позиції, і кожну частинку тіла. Діти люблять увагу і дотики 😉