Діти та смартфони: чи давати малюкові гаджети?

  • 3598

(фото Зоряни Серпінської)

Одного вечора на кухні я необережно залишила свій телефон, і його відразу знайшов Смурф, бо то дуже цікава та заборонена забавка (моя важка артилерія, коли ми довго збираємось). У мене горіла сковорідка, і я махнула рукою «і так просто чорний екран». Через три хвилини чую «ба-ба-ба-ба» і знову «ба-ба-ба-ба». Моя дитина в неповний рік (!) зуміла розблокувати телефон, не знаю яким чином знайти контакт бабусі, відкрити фото і до нього так мило говорити. Серйозно?! Та ті ж бабусі із чимось новим електронним знайомляться пару місяців, а маленький хлопчик отак легко зробив те, чого йому навіть не показували.

Наш тато сміється, що це нормально, і незабаром діти з народження будуть вміти користуватися електронікою, а я бурчу про шкідливість і розмах залежностей та істерик. Та, правду кажучи, підніміть руки, чиї діти почали повзати за пультом від телевізора чи телефоном? Мій хлопчик не виняток, у гостях в прабабусі, коли ми пропонували йому трішки проповзти і похвалитися їй новим вмінням, то він міг не хотіти, зате коли перед ним клали смартфон, він дуже хутко до нього добирався. Скажу більше, яскраву пляму телевізора мій синочок почав знаходити з двох тижнів і зависав на ній поглядом. Мене це здивувало та налякало, тому будь-які екрани при ньому не вмикали десь до півроку.

Ми постійно користуємося смартфонами планшетами, ноутбуками, то логічно, що й діти хочуть з ними познайомитися, а з іншого боку, скажемо чесно, що мультики чи просто реклама (а її діти часто просто обожнюють) – це дуже зручно для батьків, бо можна встигнути в господарстві, поїсти чи просто трішки відпочити. Тому дворічна дитина з телефоном у руках зараз нікого не здивує. А часто можна побачити ще менших малюків, які впевнено пальчиком стукають по екрану.

Коли мама не сховала телефон…

Більшість батьків показують дитині телефон чи планшет мало не з пеленок, та й діти самі тягнуться до техніки, бо щоденно бачать її в руках мами й тата. А що для малюка найцікавіше? Правильно, саме ті речі, які використовують батьки. Розробники мобільних додатків теж не відстають від тенденцій та випускають різноманітні розвиваючі ігри від  6, а іноді від 0 місяців. Батьки бачать такі програми та з цікавістю вмикають їх дітям, бо ж створено спеціально для них. Коло замкнулося.

Чому взагалі більшість батьків дають дітям гаджет?

  • Вільний час. Це найперша та найпоширеніша причина. Ні для кого не стане відкриттям той факт, що діти – це 24 години на добу, це будь-яка діяльність разом з ними, по 5 разів спроби зварити обід чи складання речей по десятому колу. Проте саме до цього батьки найчастіше не готові й прагнуть хоч якось встигати вирішувати справи чи трішки відпочивати. Тому дати телефон у руки навіть піврічній дитині дуже просто, а самим у той час займатися чимось іншим. Я точно знаю, що мультфільм про Дейва та Аву мені може легко забезпечити тих 15 хвилин, яких іноді дуже бракує до будь-якої справи, але мужньо тримаюся та вирішую питання іншими способами;
  • Не знаю, що робити з дитиною. Бувають такі періоди в розвитку дитини, коли вона вже доволі активна, але ще сама не бавиться і її буває тяжко зацікавити якимись іграми. Наприклад, в мене це було в 3-4 місяці, Смурф маму відпускати нікуди не хотів, усілякі брязкальця викликали його інтерес рівно на 2 хвилини і це за умови, якщо я сиділа поруч. У той період час у нас з’явилося багато дитячих книжечок з короткими іграшками та простими малюнками, а ще я навчилася складати історії про будь-що: горнятко, яке чекає на чай, пилюку, яка хоче погуляти на вулиці тощо. Син слухав мій голос, ми постійно дивилися один на одного, і так можна було зробити хоч щось. Тому завжди кажу, що мамина фантазія та декілька цікавих сайтів у інтернеті можуть додати багато нових ідей до списку дитячих ігор.
  • Дитина сама тягнеться до телефону. Так, бо бачить його в маминих чи таткових руках, і їй дуже цікаво, що то за предмет такий вони постійно крутять. Тому варто самим якомога менше користуватися смартфоном чи планшетом і класти його поза зоною огляду. Дитина не бачить і не цікавиться, а побачила – захотіла знову. Я тепер користуюся телефоном разів два-три на день, не рахуючи дзвінків, а працюю за ноутбуком пізно вночі, коли Смурф міцно спить;
  • Треба хоч якось відволікти увагу дитини. О, цим пунктом я зловживаю страшенно. Тут зараз не про заспокоєння істерик, а про дві речі, які мені ніяк не вдається зробити зі Смурфом: поміряти йому температуру та обрізати нігті. У першому випадку він просто дістає градусник з будь-якого місця, а в другому – крутиться таким вужем, що можна легко врізати пальця. Не кричить, не плаче, а просто виривається, бо йому обидві справи дуже не подобаються. Ми перепробували все, що підказувала фантазія: від звичайних іграшок для відволікання до акробатичних танців тата, тому варіант мультфільму на три хвилини став нашим виходом;
  • Хіба ж ці всі додатки не є дійсно розвиваючими та корисними? І так, і ні. Більшість з них розроблено спільно з професійними педагогами чи психологами, та й містять вони те, що часто з малюком розглядають у книжечці: алфавіт, цифри, тваринок, навколишні предмети, веселі пісеньки, прості руханки і дійсно можуть навчати дитину. Проте є певні «Ні», про які ми далі й поговоримо.

Спочатку все-таки про плюси))

Всі діти люблять мультфільми, і від цього нікуди не подітися. Якщо Ви стоїте в довгій нудній черзі або маєте довгу дорогу попереду, планшет з простими іграми та відео дуже виручить зі старшою дитиною (десь від двох років).

Зараз у інтернеті можна знайти тааааку кількість програм та мультиків для діток, ще й дуже хороших, що я сама із цікавістю їх розглядаю. Балакуча абетка (чомусь лише для айфонів), ті ж відео з Дейвом та Авою (англійською), забавки від NravoKids, український канал «З Любов’ю до дітей» – це лише те, що я знаю, а їх значно більше. Якщо вже вмикати планшет, то на ньому можна показувати щось якісне та корисне.

Навчальні програми для дітей майже шкільного та шкільного віку – взагалі окрема велика тема. Будь-яка карта пам’яті зараз вміщає величезну бібліотеку, і можна побачити та прочитати стільки цікавого. А інтерактивні навчальні ігри? Ми із чоловіком дуже любимо щось таке знаходити та тестувати, вважаємо, що предмети на зразок хімії чи фізики так вчити значно цікавіше та легше.

Ще мене завжди лякали шкільні ранці, де може бути по 6-7 майже кілограмових книг для молодших класів. А про спини дітей ніхто не подумав? Коли мій хлопчик підросте, то, найімовірніше, піде до школи зі звичайною електронною книгою, куди я скопіюю куплені підручники. Його здоров’я для мене важливіше.

Якщо телефон не забрати, то це може тривати цілу вічність

Тепер буде велика ложка дьогтю у вигляді мінусів.

Почну з найзнайомішого про зір. Він псується! Коли ми дивимось безперервно на екран, то не кліпаємо, а через це око пересихає – і падає зір, тому треба робити перерви кожні півгодини. А тепер спробуйте це пояснити маленькій дитині. Правила перегляду? Які правила? Що менший вік, то нереальніше пояснити та запропонувати дитині бавитися планшетом строго 20 хвилин чи тримаючи півметра від себе.

Американська та канадська спілки педіатрів дуже категоричні у своїх поглядах: жодних планшетів чи телевізорів до двох років, адже, за їхньою статистикою, десь 38% дітей у цьому віці вже є впевненими користувачами гаджетів. Британська асоціація педіатрів ще й пояснює на прикладі різноманітних досліджень, чому розвиваючі відео є шкідливими для дітей: негативний вплив на розвиток мозку, погіршення зору, втрата комунікації з дорослими, пригнічення фантазії та уяви, погіршення здатності концентрувати увагу.

Я, як мама і як психолог, дуже категорична в питанні телефонів та планшетів. Для дитини до року картинка з екрану є дуже великим навантаженням для мозку, він ще не готовий до такої інформації і, намагаючись опрацювати щось нове, припиняє правильно розвиватися. Наслідки можуть відгукнутися через багато років у будь-чому: погана увага, неможливість систематично вивчати матеріал, труднощі з виявленням емоцій – і це жодним чином батьки не пов’яжуть з планшетом. Для дитини до року найважливішими для розвитку є взаємодія з мамою, постійні обійми, піти на руки, злізти назад та взяти предмет, чути мамин голос, бути в регулярному зоровому контакті.

Найкращим навчанням є звичайна гра, навіть якщо це складання кубків, і батьки не бачать у цьому нічого особливого. Погримати каструлями на кухні, викинути вкотре одяг з полички, жувати іграшки, пробувати їх на дотик, слухати голоси батьків, коли вони читають казку або просто розмовляють з малюком – ось це все розвиває дитину. Саме через гру дитина вивчає світ, вчиться взаємодіяти з предметами, спілкуватися з людьми. Цього не замінить жодний планшет, а можуть допомогти лише батьки своєю любов’ю та увагою.

Жоден додаток не відтворить повністю предметів, які дитина бачить щодня. Доросла людина до 90% інформації сприймає через зір, а малеча, коли бавиться, обов’язково бере предмет у руки, пробує його на дотик, пхає до рота, намагається покласти в інші предмети чи якось їх між собою «подружити». Всі ці відчуття теж сприяють розвитку мозку дитини, тому малюки так активно смакують будь-що, що потрапить їм до рук. Бачите, як багато всього? А планшет розрахований на дорослого, і на ньому інформація сприймається лише через зір. Гладенький екран до уваги не беремо.

Крім цього, у дітей погіршується дрібна моторика, бо рухи на планшеті одноманітні. Вони можуть не вміти в три-чотири роки защипнути ґудзики чи липучку на взутті, і це теж про розвиток мозку. Яскравий екран перед сном подарує довге засинання та прокидання вночі, загальне перезбудження. Загалом психологічне та фізичне самопочуття в дітей, які багато бавляться гаджетами може бути значно гіршим.

Вже у старшому віці виникають проблеми з розумінням емоцій людей, вираженням власних переживань, труднощі в спілкуванні та співпраці. Ще сюди додати відомі всім інтернет-залежність та дитячі істерики, коли забрали телефон. Подумайте, Ви дійсно цього бажаєте своїй дитині?

Може виникнути враження, що краще телефонів чи ноутбуків дітям не показувати аж до школи)) Це теж ні, не можна категорично казати, що книги – це добре, а планшети – погано, з них треба брати максимум користі, але мінімізувати шкідливий вплив за допомогою правил та обмеженого користування. Тому ігри на планшеті я покажу Смурфу ближче до двох років, а зараз буду іноді показувати короткі мультфільми, коли згадаю. Мені більше подобаються наші повзання квартирою один за одним, розглядання книг, збирання розкиданих речей (вже втомило трохи)), розповіді про все на світі та маленькі теплі рученята, які ловлять маму.

Покажіть дитині справжній світ: свої обійми, любов, звичайні іграшки, зелені листочки та яскраву колючу траву, липке тісто, коли мама готує смачний пиріг, воду в баняку та на підлозі, тваринок на вулиці чи в селі, веселі бігання за м’ячем, смачні ягоди на кущі та дереві – та просто згадайте своє дитинство, і ті всі сонячні моменти, які там були. А зі смартфоном дитина завжди встигне познайомитися.