Чого хочуть підлітки? Про кризу віку

  • 203

Пригадуєте себе в підлітковому віці? Весело було, правда? Емоційний маятник в усі боки, шалені переживання за кожну дрібницю, зітхання через кожний погляд симпатичного хлопця/дівчини, дискотеки, перший алкоголь і не лише, дивовижне відчуття дорослості та купа суперечок про це.

Які б бурхливі емоції та спогади не зринули у вашій пам’яті, повірте, що в батьків вони були ще яскравіші. Як впильнувати? Як пояснити, що варто робити, а що ні? Як пережити постійні крики та сварки про дорослість? Як не розсваритися наніц? У батьків виникають щирі переживання та бажання зробити добре, але виходить щось зовсім інше. Чому так? Нумо пригадаймо, що ж важливо для таких незрозумілих підлітків.

Багато в чому запорукою умовно спокійного перехідного періоду є розвиток стосунків між батьками та дітьми ДО нього. Підліткова криза в багатьох моментах є своєрідним дзеркалом попередніх років. Довіра до дитини, шанування її потреб, врахування думки, відкритий діалог, відсутність авторитарної позиції на кожному кроці. Так, звучить важко на перший погляд, але ж якщо серйозно: ми ж дослухаємось до думки та поглядів дорослого? То чому ж не чути дитину чи підлітка? Бо ми знаємо, як краще? Точно? Завжди? Це не філософські запитання, а конкретні речі, які потрібно враховувати.

Ще одним важливим аспектом цього віку є фізичні зміни. Велика гормональна перебудова та різкий розвиток тіла дивують та лякають підлітків. Як би старанно ви не готувати дитину до того, що відбуватиметься, вона все одно непокоїтиметься, бо надто багато нового відбувається. Дівчатка можуть плакати через початок менструацій, переживати, що хтось помітить бюстгальтер, хлопці придумувати неіснуючі подвиги чи події – їм потрібна увага та підтримка.

Не варто читати приватні повідомлення в соцмережах доньки – можна втратити її довіру

Чого хочуть підлітки?

Згадаймо, що підліткова криза – одна з двох «великих» у психології, разом з кризою трьох років. Суть у них однакова – я сам. Тільки якщо в дитини ця самостійність стосується більше фізичного світу (самому вдягатися, їсти, вибирати куди йти), то в підлітків все серйозніше – соціальні контакти, змістовність переживань, вибір цінностей та сенсів життя. Вони відчувають себе дорослими та прагнуть жити дорослим життям. Підлітки відмежовуються від звичних ігор, старих уподобань та інтересів, насправді намагаються відкинути все, чим жили раніше. І хоча їм іноді ще дуже хочеться повернутися до звичного та старого – обійняти улюблену іграшку, пригорнутися до мами чи пострибати на батуті – вони страшенно переживають, щоби не виглядати дітьми. Такими підлітки насправді й є, але їх категорично не можна так називати – образяться. Вважайте це невеликим батьківським секретом 🙂

Підліткам видається, що вони все знають та можуть (теж нагадує трирічок) і навіщо їм поради дорослих. Ось тому і важливо, наскільки відкритим та реальним був діалог між батьками та дитиною до кризи – ваші шанси бути почутими зростають. Так, підлітки робитимуть помилки та гірко шкодуватимуть про них, але їхній масштаб та глибина залежать від батьків та їхньої допомоги. Тому Ваші поради потрібні, але не з висоти мудрості дорослих, а дружній досвід.

Як вже було сказано, підлітки відкидаються все старе та знайоме, але ж має прийти щось на зміну. І тут з’являються такі популярні субкультури. Не всі з них безпечні, але не всі є аж такими страшними. Варто поцікавитися, чим захоплюється конкретна спільнота, які її цінності та вподобання. Якщо не знайшли нічого страшнішого за зелене волосся та трохи дурний одяг, – то на здоров’я. Для заспокоєння можете згадати себе в цьому віці та зрозуміти, що все точно не так страшно 🙂

У дитини зазвичай з’являються нові захоплення, намагайтеся їх підтримувати, адже це справді важливо для підлітка. Нехай він пробує себе, шукає те, що йому вдається. Це допоможе дитині відчути, що вона щось вміє та може досягнути. Також буде чим похвалитися серед друзів, що теж важливо.

Саме про друзів. Соціальне визнання є надзвичайно потрібним для підлітків, тому ізоляцію від середовища діти дуже важко переживають. Їм важливо ходити на ті самі заходи, що й однолітки, цікавитися схожими речами – бути “своїми” в оточенні таких самих. Підлітки бояться бути ІНШИМИ, а якщо однолітки їх не приймають, то вони свідомо стають іншими, щоби хоч так знайти однодумців.

скейт
Варто цікавитися, чим захоплюється підліток

Про що варто пам’ятати

Перш за все нагадаю, що підлітки – це ще діти. Можливо, після попередніх абзаців – дещо інше враження, тоді скажу інакше: підлітки – це діти, які дуже хочуть бути дорослими. Вони активно йдуть до цієї мети та обов’язково її досягнуть, але їм потрібна підтримка. Найкраще – від батьків.

Підлітки потребують багато уваги та любові. Не відкидайте їхні переживання та тривоги, адже все, про що вони говорять, є насправді важливим. Забудьте про фрази «переживеш», «нічого особливо», «в тебе ще буде сотні таких ситуацій/невдач/половинок». Краще щиро поспівчувайте та поділіться чимось схожим зі свого життя. Підліткам здається, що їхні переживання унікальні та єдині, а батьківський досвід дасть їм підтримку та трохи спокою.

У цьому віці з’являються перші секрети, адже стає важливим особистий простір. Цінуйте його. Не варто читати приватні щоденники чи переписки в соціальних мережах. Так, останні хвилі суїцидів із синіми китами дуже налякали батьків, але тут знову повертаємось до питання довіри: якщо вона вже була порушена, якщо дитина не може бути почута батьками, то вона шукатиме порадників де-інде. Та якщо підліток виявить, що ви навмисне знайомилися з його записами – стосунки будете відновлювати довго.

Підлітки хочуть бути дорослими? Дайте їм таку можливість, але в безпечних межах. Створіть простір, де дитина зможе відчути себе, спробувати те, що хоче. Тільки додайте до цього межі та вимоги, адже це незмінний атрибут дорослих людей. Хоче на дискотеку? Добре, але повернутися до 23-ї години. Довго не лягати спати? Добре, але підйом незмінний о 7-й ранку. Нехай підліток відчує наслідки своїх дій. Якщо правила порушено – спокійно нагадуйте про домовленості та покарання. Послідовність та правдивість дій дадуть хороший результат.

Бути батьками важко. Міфічне «легше» не настає ніколи, ми завжди переживатимемо за своїх дітей. У кризові періоди особливо, і від цього нікуди подітися. Попіклуйтеся про себе. Якщо батьки не мають сил та постійно втомлені, то всі труднощі буде долати важче. Спокою Вам та сил!